2.1. Сучасна система енергетичного законодавства України та основні напрями її вдосконалення

Останнім часом в Україні докладаються все більш активні зусилля, спрямовані на забезпечення системного розвитку енергетичного права, національного законодавства, вдосконалення державного управління і регулювання в цій галузі, здійснення відповідних правових досліджень, а також ефективної участі України в міжнародній співпраці у зазначеній сфері.

Зокрема, спираючись на положення Конституції України, розроблено й прийнято закони «Про електроенергетику», «Про енергозбереження», «Про альтернативні джерела енергії» Значний доробок складають законодавчі акти, що стосуються питань використання ядерної енергії, ядерної та радіаційної безпеки, поводження з радіоактивними відходами, який включає закони «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про видобування і переробку уранових руд», «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії», «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючих випромінювань», «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення», а також про ратифікацію та приєднання України до найбільш важливих міжнародних конвенцій у цій сфері.

Важливе значення для регулювання правових відносин в енергетичній сфері мають також Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Кодекс України про надра, Гірничий закон.

Спеціальним законом врегульовано особливості правового регулювання у сфері нафти та газу, прийнято Закон «Про розподіл продукції», що створює досить широкі можливості для вирішення питань ефективного використання відповідних природних ресурсів.

У низці нормативно-правових актів України визначаються конкретні загрози національній безпеці України в енергетичній сфері, шляхи вирішення проблем у цій галузі. Зокрема, в Законі «Про основи національної безпеки України» серед основних напрямів державної політики у сфері забезпечення національної безпеки визначено забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування та розвитку паливно-енергетичного комплексу, зокрема послідовного й активного здійснення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення. В указі Президента України «Про стратегію національної безпеки України» від 12 лютого 2007 року № 105 також приділяється увага необхідності підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів в Україні.

Для реалізації державної політики у сфері енергетики, ядерної безпеки, надрокористування створена система спеціально уповноважених органів виконавчої влади, законодавчо визначені їх повноваження, порядок діяльності. При цьому особлива роль в системі державного регулювання відводиться Національній комісії з регулювання електроенергетики України, яка регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, що діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції у відповідності із законодавством.

Важливе місце в системі енергетичного законодавства займають акти уряду. Зокрема, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 року № 145-р затверджена Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Розвиток енергетичного законодавства України є одним з пріоритетних завдань і напрямів реалізації цієї стратегії, якою, зокрема, передбачено, що внутрішня та зовнішня політика, регулювання відносин в галузі виробництва, використання, передачі енергії, будь-які економічні, інституційні та інші перетворення в енергетиці мають ґрунтуватися виключно на положеннях законів.

Слід констатувати, що в сучасних умовах правове регулювання в енергетичній сфері має значною мірою розрізнений характер, що пов'язано перш за все з відсутністю законодавчо закріплених загальних принципів та підходів для забезпечення комплексного регулювання відносин в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому і нафтогазовому комплексах. Доводиться зауважити, що кожна з галузей паливно-енергетичного комплексу регулюється здебільшого окремим законом та прийнятими на його виконання підзаконними актами. Так, в електроенергетиці пріоритетним є Закон «Про електроенергетику», в ядерній енергетиці – Закон «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», у вугільній галузі – Кодекс про надра та Гірничий закон, в нафтогазовому комплексі – Закон «Про нафту і газ і т. ін.

На нинішньому етапі актуальним є вдосконалення функціонування Оптового ринку електроенергії, визначення принципів функціонування ринку природного газу, законодавче закріплення за відповідним регулюючим органом зі спеціальним статусом функцій у сфері встановлення правил функціонування ринків, не визначених законом.

Передбачається створення також дієвих фінансових і податкових стимулів для модернізації енергетичних об'єктів і застосування енергозберігаючих технологій, вдосконалення регулювання конкурентних ринків стисненого та зрідженого газу, нафтопродуктів, відповідне уточнення повноважень державного органу регулювання в цій сфері, недопущення при цьому необгрунтованого адміністративного втручання у визначення цін на конкурентних ринках. Не менш важливим є й вдосконалення умов та правил надання підприємствам паливно-енергетичного комплексу державної підтримки, зокрема шляхом субсидування.

У зв'язку з підвищенням інтересу до розвитку атомної енергетики в Україні й надалі особлива увага приділятиметься вдосконаленню правового регулювання забезпечення безпеки відповідних об'єктів, вирішення питань їх розміщення, відвертості та прозорості ухвалення рішень органами влади, доступу широкої громадськості до обговорення відповідних проектів.

Враховуючи все більше утвердження ринкових методів господарювання, входження України до СОТ, передбачається розробка принципово нового законодавства про надра. При цьому необхідно врахувати вимоги Конституції України, яка передбачає, що надра й інші природні ресурси є об'єктами виняткової власності українського народу і кожен громадянин має право на користування цими ресурсами відповідно до закону.

Особливо важливим є посилення вимог до виконання суб'єктами енергетичної галузі зобов'язань стосовно зменшення забруднення навколишнього середовища і забезпечення реалізації вимог у сфері техногенної безпеки і підвищення відповідальності підприємств галузі за порушення цих вимог.

Другий блок завдань – розвиток законодавчої основи регулювання в енергетичній сфері на користь забезпечення виконання міжнародних зобов'язань, передбачених ратифікованими міжнародними енергетичними угодами.

Україна, підписавши Європейську енергетичну хартію і Договір до неї, низку інших міжнародних договорів, як і всі основні угоди про охорону навколишнього природного середовища, докладає немало зусиль для відповідного входження в європейський та світовий правовий простір. У зв'язку з цим важливо забезпечити адаптацію енергетичного законодавства України до правової системи Європейського Союзу, що має забезпечувати зміцнення міжнародної енергетичної безпеки, виконання вимог європейського енергетичного законодавства у відповідності з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС, Програмою інтеграції України до Європейському Союзу, схваленою Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072, та Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженою Законом України від 18 березня 2004 року.

І ще один блок завдань: законодавче регулювання енергетичних відносин має розвиватися на основі активізації міжнародної співпраці та укладення відповідних двоі багатосторонніх міжнародних угод, які варто спрямувати на реалізацію цілей енергетичної стратегії, забезпечення національних інтересів України, всього міжнародного співтовариства.

Важливим завданням удосконалення теоретичних основ вирішення вказаних завдань, підвищення ефективності законодавства є створення сприятливих умов для ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення енергозбереження, уникаючи при цьому безпосереднього неправомірного втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання. Для виконання цього завдання особливо актуальним є створення дієвої і прозорої системи енергетичного законодавства, особливо у сфері енергозбереження. Така система повинна містити правові норми, які б передбачали адекватне поєднання інструментів державного регулювання і заохочення суб'єктів господарювання та населення з метою ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів.

Існує необхідність оптимізації розмірів адміністративних штрафів за порушення законодавства про енергозбереження, а також запровадження юридичної відповідальності суб'єктів ведення господарської діяльності за недотримання вимог законодавства з енергозбереження.

Подальший розвиток повинні отримати стандартизація, системи контролю за дотриманням стандартів в енергетичній сфері. Зокрема, передбачається вдосконалення правового врегулювання маркування продукції. Для об'єктивного моніторингу ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві необхідне вдосконалення правового забезпечення обов'язкової статистичної звітності суб'єктів господарювання стосовно обсягів використаних ними ресурсів.

При цьому правове регулювання державної економічної підтримки ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів має відповідати принципам ринкової економіки, бюджетному законодавству, бути прозорим і дієвим.

Важливим завданням є також розробка пропозицій і внесення відповідних змін в Закон «Про систему оподаткування», що передбачають надання податкових пільг підприємствам у разі здійснення ними енергозберігаючих заходів, а також включення до переліку податків збору за перевитрачання паливно-енергетичних ресурсів. Як механізм стимулювання ефективного їх використання планується проведення сертифікації підприємств на предмет відповідності вимогам енергозбереження. Підприємства, які пройшли таку сертифікацію, можуть звільнятися від перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на певний період. Або ж для таких підприємств слід встановлювати норми їх питомих витрат на триваліший термін.

Нинішній стан справ у сфері обліку паливно-енергетичних ресурсів істотно гальмує розвиток ринкових відносин в економіці країни, сприяє зростанню втрат, неефективному використанню наявного потенціалу. Подолати критичний стан справ у цій сфері можливо за умови запровадження жорсткішої системи обов'язкового обліку ресурсів. Тому особливу увагу в процесі удосконалення законодавства з енергозбереження планується приділити формуванню більш довершеної єдиної системи обліку енергоресурсів, правовому забезпеченню функціонування такої системи.

Україна докладає немало зусиль для належного входження в європейське та світове правове співтовариство. У зв'язку з цим проводиться значна робота, пов’язана з питаннями адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, виконання міжнародних зобов'язань. Подальшу роботу в цій сфері передбачається проводити з урахуванням необхідності більш повного аналізу змісту, особливостей національного законодавства та вимог директив Європейського Союзу. Постійно удосконалюється правова основа регулювання відносин в енергетичній сфері із сусідніми країнами. У цьому контексті поступове впровадження Україною права ЄС в галузі енергетики є важливим кроком на її шляху до економічної інтеграції, а також поглиблення політичної| співпраці з ЄС.

Що стосується сучасного стану адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері енергетики, то чинне законодавство України не повною мірою відповідає європейському, зокрема Закон України «Про нафту і газ» частково не відповідає Директиві 73/283/ЄЕС, Закон України «Про трубопровідний транспорт» частково не відповідає Директиві 94/63/ЄС. Як достатньо високий оцінюється зараз рівень адаптації законодавства у сфері відновлювальних джерел енергії (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку вітроенергетики України» відповідає Директиві 2001/77/ЄС, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання пільгових кредитів для реалізації інвестиційних проектів впровадження енергозберігаючих технологій і технологій з виробництва альтернативних джерел палива» в цілому відповідає Директиві 2003/30/ЄС, частково відповідають Директиві 2003/30/ЄС і Директиві 2001/77/ЄС закони України «Про альтернативні джерела енергії» та «Про альтернативні види рідкого та газового палива». Також Закон України «Про електроенергетику» частково відповідає Директиві 2003/54/ЄС, Постанови Кабінету Міністрів України «Про посилення контролю за режимами споживання теплової енергії» та «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду в електроенергетиці» в цілому відповідають Директиві 2003/54/ЄС та Директиві 2005/89/ЄС.

Варто взяти до уваги, що рівень розробки багатьох теоретичних питань, ефективність чинного законодавства ще далеко не повною мірою відповідають сучасними вимогам національної і міжнародної безпеки, інтересам країн регіону. Це вимагає розвитку фундаментальних досліджень, міжнародного співробітництва, більшої уваги до зазначених завдань з боку наукової спільноти, фахівців,органів державної влади.

При цьому головними напрямами енергетичної політики, що потребують ретельного правового аналізу, активізації розвитку глибоких досліджень, співпраці фахівців різних країн, необхідно виділити такі, як підвищення надійності й ефективності енергопостачання, забезпечення ефективного та стійкого розвитку паливно-енергетичного комплексу, зменшення рівня енергетичної залежності країн шляхом диверсифікації зовнішніх і внутрішніх джерел енергопостачання, максимального залучення можливостей енергозбереження, підвищення рівня безпеки, стійкості та живучості енергетичних об'єктів, безпеки населення, запобігання екологічним катастрофам, іншим надзвичайним ситуаціям техногенного характеру, зменшення рівня техногенного впливу енергетичних об'єктів на навколишнє середовище, забезпечення входження України в енергетичні ринки Європи і світу, вдосконалення і розвиток сфери загального забезпечення і підтримки розвитку галузей паливно-енергетичного комплексу (узгодження нормативно-правової бази, розвиток науково-технічної та інформаційної співпраці та ін.).

Вирішення цих завдань є найважливішим чинником формування ефективної правової системи надійного забезпечення потреб усіх народів в енергії.