4.1. Основні положення Енергетичної стратегії України до 2030 року

Відповідно до макропоказників, що існують у світовій статистиці 2005 року, – душовому споживанню первинної енергії (4,34 т у.п./особу), електроенергії (3248 кВт·год/особу), середньому душовому доходу (960 дол. США/особу, з урахуванням паритету купівельної спроможності – ПКС) на душу населення, – Україна належить до категорії індустріальних країн світу з перехідною економікою. 

Країна має значний потенціал подальшого соціально-економічного розвитку і сприятливі умови його забезпечення енергією. Вона займає вигідне геополітичне і географічне положення і є одним з найбільших транспортерів паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) до Європи. Запаси вугілля й урану, наявні потужності для транспортування енергоносіїв, розвинена інфраструктура нафтових, газових, електричних і теплових мереж, установлені потужності електростанцій загалом достатні для забезпечення майбутніх потреб економіки країни в усіх потрібних видах первинної енергії. Власними ресурсами нафти й газу Україна забезпечена лише частково, але вона є основним транспортером цих ресурсів до Європи, маючи всі можливості їх імпорту наявними газоі нафтогонами з Росії та країн Східної Азії – регіонів з найбільшими світовими запасами природного газу і другими за обсягами запасами нафти. Правда, імпорт вуглеводнів здійснюється практично з одного джерела – території Росії. Однак країна має певні можливості диверсифікації їх поставок.

Основною проблемою економіки країни є її низька енергоефективність внаслідок наявності енергомісткого промислово-аграрного виробництва і енерговитратного житлово-комунального сектора (мал. 4.1). Енергомісткість ВВП України в 2005 році становила 0,89 кг умовного палива на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності. Це в 2,6 раза перевищує середній рівень енергомісткості країн світу, але є типовим для країн з перехідною економікою.

Мал. 4.1. Енергомісткість ВВП країн світу, кг у.п./дол. США (ПКС)

Мал. 4.2. Прогноз динаміки валового внутрішнього продукту (ВВП) за трьома сценаріями

Для забезпечення максимально ефективного розвитку економіки й підвищення якості життя населення країни потребують невідкладного вирішення такі проблеми:

• зниження енергомісткості економіки та витрат енергії на соціальну сферу;

• зниження енергетичної залежності шляхом підвищення рівня забезпечення власними паливно-енергетичними ресурсами, диверсифікації джерел імпорту енергетичних ресурсів, створення резервних запасів паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР);

• оновлення основних фондів паливноенергетичного комплексу (ПЕК) і підвищення надійності, економічності та екологічної чистоти роботи його підприємств і промисловості.

Прогноз розвитку енергетики виконаний на основі прогнозованого збільшення обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) з урахуванням зниження його енергомісткості, конкурентних можливостей ПЕР в умовах вирівнювання внутрішніх і світових цін на них та вимог енергетичної безпеки країни.

З огляду на те, що прогнозоване зростання світових цін на нафту і природний газ відбуватиметься в умовах відносно стабільних цін на вугілля та ядерне паливо, і враховуючи достатні запаси вугілля й урану в Україні, перевага в структурі палива буде віддана власному вугіллю та урану з одночасним зниженням споживання й імпорту природного газу.

На підставі прогнозу розвитку вітчизняної економіки, виконаного провідними економічними інститутами (Інститутом економіки Мінекономіки, Радою з вивчення продуктивних сил України НАНУ, Інститутом економіки і прогнозування НАНУ) розроблено три сценарії зростання ВВП країни на період до 2030 року. Базовий сценарій передбачає зростання ВВП майже в 3 рази (мал. 4.2).

Стратегією розвитку енергетики країни за базовим сценарієм прогнозується:

• збільшення обсягів споживання первинних енергоресурсів з 200,6 млн т у.п. в 2005 році до 302,7 млн т у.п. в 2030 році (на 51%). Випередження темпів економічного розвитку порівняно з темпами споживання енергоресурсів буде забезпечено за рахунок масштабного впровадження технологічного та структурного енергоощадження, що дозволить знизити майбутній рівень споживання ПЕР більше ніж в 2 рази (мал. 4.3).

• зростання споживання електроенергії в 2,2 рази до 395,1 млрд. кВт·год в 2030 році. Крім того, прогнозується можливість експорту електроенергії в обсязі 25 млрд. кВт·год в 2030 році; збільшення споживання вугільної продукції майже в 2 рази (до 130,3 млн. т); зростання споживання нафти для внутрішніх потреб на третину – до 23,8 млн. т; зменшення споживання природного газу майже на 36% (до 49,5 млрд. м³).

• за рахунок пріоритетного розвитку вугільної та ядерної промисловості, нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії з одночасним зниженням енергомісткості продукції прогнозується майже п'ятиразове зниження рівня енергетичної залежності країни – з 54,5% в 2005 р. до 11,7% в 2030 році (мал. 4.4).

Мал. 4.3. Збільшення обсягів споживання первинних енергоресурсів за базовим сценарієм, млн. т у.п.

Мал. 4.4. Прогнозоване зниження рівня енергетичної залежності країни