ЧАСТИНА 2. Об’єднані енергосистеми та енергоутворення

Об'єднана енергетична система (ОЕС) України – одна з найпотужніших енергетичних систем Європи. Протягом тривалого часу ОЕС була складовою Єдиної енергосистеми колишнього СРСР в умовах паралельної роботи з енергосистемами країн Центральної та Східної Європи.

З перших років незалежності України в умовах значного спаду в економіці та промисловості Об’єднана енергетична система забезпечує надійне енергопостачання економіки і населення країни.

Першим кроком у реформуванні енергетики став указ Президента України від 21 травня 1994 року № 244 «Про заходи щодо ринкових перетворень в галузі електроенергетики України», в якому передбачалося створення передумов для заміни адміністративної системи керування в електроенергетиці системою ринкових відносин у сфері виробітку і постачання електроенергією споживачів зі збереженням єдиної енергетичної системи України як гаранта надійного енергопостачання всіх регіонів країни. Визнано за потрібне не допустити розділу і приватизації магістральних електромереж і диспетчерського керування ОЕС України.

Реформування енергетики України почалося на виконання указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» з розділення вертикально інтегрованих енергетичних об'єднань на окремі підприємства з виробітку, передавання, розподілу і постачання електроенергії. У результаті були створені основи конкурентного середовища у виробітку і постачанні електроенергії за умови збереження Об'єднаної енергосистеми України.

У листопаді 1996 року перші 55 членів створеного Оптового ринку електроенергії (ОРЕ) підписали Договір між членами ОРЕ України. 1998 року відповідно до рішення Ради ОРЕ в складі НЕК «Укренерго» створено спеціальний відособлений підрозділ «Енергоринок», який з 1 липня 2000 року було виведено зі складу НЕК «Укренерго» і перетворено на державне підприємство «Енергоринок».

Оптовий ринок електроенергії в Україні (мал. 5.1) створений на основі світового досвіду за безпосередньої участі Мінпаливенерго, Мінекономіки та Національної комісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ). Конкуренція між виробниками та між постачальниками електроенергії з метою забезпечення споживачів за мінімально можливою ціною стала однією з головних умов розвитку ринкових відносин в енергетиці.

Національна комісія з регулювання електроенергетики України (НКРЕ) як незалежний, позавідомчий, постійно діючий орган створена Указом Президента України від 08.12.1994 р. № 738 з метою забезпечення ефективності функціонування електроенергетики та формування ринку електроенергії. Закон України «Про електроенергетику» визначає НКРЕ як незалежний орган державного регулювання в електроенергетичній галузі.

Державне регулювання діяльності в електроенергетиці здійснюється шляхом видачі дозволів на виконання видів діяльності в електроенергетичній галузі, формування тарифної політики та контролю якості послуг.

Комісія складається з 5 осіб, включаючи її голову, та працює на професійних засадах. Голова та члени НКРЕ мають рівні права під час вирішення питань, належних до її компетенції.

Для забезпечення ефективної роботи комісії створено робочий апарат НКРЕ та місцеві представництва в кожній області України та АР Крим.

Гласність і прозорість роботи комісії забезпечується шляхом відкритого обговорення питань, які належать до її компетенції, в присутності виробників, постачальників та споживачів електроенергії, а також представників громадськості й засобів масової інформації, публікацій у пресі ї рішень та роз’яснень з приводу їх прийняття.

Мал. 5.1. Схема діючого Оптового ринку електроенергії України * ТЕЦ, що продають електроенергію в ОРЕ; ** ДП «Енергоринок» за встановленою НКРЕ ціною сплачує послуги за передачу електроенергії магістральними електричними мережами від електростанцій до енергопостачальних організацій та інших споживачів, а також за оперативно-диспетчерське управління.

Правові та організаційні основи діючої моделі ОРЕ визначено Законом України «Про електроенергетику», який, зокрема, встановлює, що купівля електроенергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більше граничних показників, а також на вітрових електростанціях незалежно від величини встановленої потужності або обсягів відпуску електроенергії та теплоцентралях, весь її оптовий продаж здійснюються лише на Оптовому ринку електроенергії з розрахунками за куплену електроенергію в грошовій формі через впроваджений механізм поточних рахунків.

Основою діяльності ОРЕ є Договір між його членами (далі – Договір), яким визначаються мета, умови діяльності, права, обов'язки і відповідальність учасників та інфраструктура ОРЕ. Економічні й фінансові механізми функціонування ОРЕ регулюються Правилами Оптового ринку електроенергії та Інструкцією про порядок використання коштів в ОРЕ.

Сторонами Договору є виробники електроенергії (генеруючі компанії та ін.), її постачальники за регульованим тарифом (обленерго та ін.), постачальники електроенергії за неврегульованим тарифом (незалежні постачальники), оптовий постачальник енергії (ДП «Енергоринок»), підприємство, що здійснює централізоване диспетчерське керування Об'єднаною енергетичною системою України і передавання електроенергії магістральними та міждержавними електромережами (НЕК «Укренерго»). Усі зазначені суб'єкти ОРЕ діють на підставі ліцензії НКРЕ на право здійснення відповідного виду діяльності.

Законодавчо визначеними основами функціонування «Енергоринку» є забезпечення рівноправного доступу до ОРЕ і послуг електромереж усіх суб'єктів господарської діяльності з виробітку і постачання електроенергії, купівля і продаж електроенергії за встановленими цінами відповідно до Правил ринку.

Відносини на ОРЕ і діяльність його суб'єктів регулюються актами уряду і Національної комісії з регулювання електроенергетики України.

Учасники ринку мають право укладати договори на купівлю і продаж електроенергії з оптовим постачальником.

Рада ОРЕ є органом, що представляє інтереси учасників ОРЕ, сприяє функціонуванню енергоринку і надійній роботі ОЕС України. Функції Ради ОРЕ передбачені Договором. Рада ОРЕ розглядає і приймає рішення з актуальних питань, що потребують невідкладного узгодження. У своїй роботі Рада ОРЕ керується положеннями Закону України «Про електроенергетику» і Договором між членами ОРЕ.

Політику ціноутворення в електроенергетиці забезпечує Національна комісія з регулювання електроенергетики України відповідно до указів Президента України від 14.03.1995 р. № 213 і від 21.04.1998 р.

№ 335. Цінова і тарифна політика НКРЕ базується на загальних принципах, визначених Законом України «Про електроенергетику». Формування оптової ринкової ціни на електроенергію здійснюється на Оптовому ринку відповідно до Договору між членами ОРЕ.

Мал. 5.2. Динаміка розрахунків за спожиту електроенергію за 1999–2008 рр.

а

б

Мал. 5.3. Динаміка середньої оптової ринкової ціни (а) і діаграма тарифів за видами генерування (б), коп/кВт·год

Кризові явища в економіці країни наприкінці 90-х років ХХ ст. (спад промислового виробництва, бартеризація економіки) призвели до невиправданого кредитування підприємствами ПЕК інших галузей економіки, що негативно позначилося на фінансовому стані енергетики. До проблем перших років функціонування ОРЕ слід віднести неповні у ряді випадків і щодо окремих споживачів розрахунки за електроенергію і, як наслідок, потребу в корегуванні алгоритму розподілу коштів на ОРЕ, значні обсяги перехресного субсидіювання, недосконалість та неповноту комерційного обліку електроенергії, недосконале законодавство. Це спричинило гострий дефіцит коштів для експлуатації та ремонту обладнання, введення в дію нових потужностей і модернізації устаткування електростанцій.

До 2000 року на ОРЕ широко використовувались негрошові форми розрахунку за придбану електроенергію (векселі, договори передачі права вимоги боргу, договори поруки, перевідні доручення тощо).

З прийняттям 2000 р. Верховною Радою України Програми діяльності уряду та Закону України «Про внесення змін у Закон України «Про електроенергетику» був законодавчо закріплений спеціальний режим розрахунків за спожиту електроенергію тільки грошима, а також введені такі поняття, як «оптовий постачальник електроенергії», «розподільчий рахунок», «алгоритм ОРЕ України».

Мал. 5.4. Пропонована модель реформування ринку електроенергії України

У результаті значне зростання оплати за електроенергію позитивно позначилось на фінансовому стані електроенергетичної галузі. За друге півріччя 2000 року на розподільчий рахунок ДП «Енергоринок» надійшло у грошовій формі в чотири рази більше коштів, ніж за весь 1999 рік (мал. 5.2).

Обсяги купівлі на ОРЕ електроенергії для її подальшого експорту значно зросли протягом останніх років, зокрема країнам Європейського Союзу, завдяки забезпеченню стабільної паралельної роботи південної частини західної енергосистеми (так званий «Острів Бурштинської ТЕС») з Об’єднаною європейською енергосистемою UCTE (з 1 липня 2009 року – ENTSO-E).

Оптовий ринок електроенергії вважається найрозвиненішим порівняно з іншими енергетичними ринками України.

За роки функціонування діючої моделі ОРЕ впроваджені основи конкуренції у виробітку та постачанні електроенергії, збережена Об’єднана енергосистема України, забезпечено функціонування збалансованого за потужністю погодинного ринку електроенергії, створена ефективна система ціноутворення і розрахунків за придбану енергію, забезпечена прозорість технологічних та фінансових потоків в електроенергетиці.

Оптова ринкова ціна (ціна продажу електроенергії на ОРЕ) відповідно до Закону України «Про електроенергетику» та Правил ОРЕ визначається як середньозважена величина вартості електроенергії теплових, атомних, гідроелектростанцій і теплоелектроцентралей та вартості електроенергії інших суб'єктів господарської діяльності, що продають електроенергію в ОРЕ (мал. 5.3). Енергія, вироблена компанією «Енергоатом» та гідростанціями, закуповується енергоринком за тарифами, затвердженими НКРЕ. Генеруючі компанії теплових електростанцій (ТЕС) продають електроенергію в ринок за заявленими погодинними цінами на умовах конкуренції. При цьому насамперед повинні завантажуватися енергоблоки з найнижчими ціновими заявками. Оптова ціна на електроенергію, за якою її закуповують на оптовому ринку постачальні компанії, формується як сума вартості електроенергії, закупленої від усіх категорій виробників, з урахуванням витрат на оплату послуг НЕК «Укренерго» і встановлених надбавок до оптової ціни (компенсація вартості електроенергії для населення та ін.).

Тариф для споживачів (роздрібний тариф) формується на підставі оптової ринкової ціни, а також тарифів на передавання електроенергії місцевими (локальними) електромережами і тарифу на постачання енергії.

Тариф для споживачів (Тсп.), що купують енергію в обленерго, визначається за формулою:

Тсп = Топт. + Тобл., де Топт. – оптова ціна електроенергії на ОРЕ; Тобл. – тариф на передавання електроенергії розподільчими мережами і постачання (продаж), затверджуваний НКРЕ для кожного обленерго.

У роботі діючого ОРЕ визначилася низка проблем, які стримують його подальший розвиток і найефективніше функціонування: незавершеність виконання боргових зобов’язань минулих років за спожиті енергоносії, втручання у роботу ОРЕ органів виконавчої влади, відсутність ринку системних послуг (резерву потужностей, регулювання частоти і напруги) та ефективних механізмів страхування фінансових і платіжних ризиків тощо.

Подальше удосконалення діючої моделі оптового і роздрібного ринків електроенергії передбачається проводити з урахуванням світового досвіду функціонування енергоринків і насамперед перспектив розвитку Європейського ринку електроенергії, визначених відповідними директивами ЄС.

Важливим кроком у реформуванні електроенергетичної галузі стала опрацьована з ініціативи НКРЕ та міжнародних фінансових організацій і схвалена урядом Концепція функціонування і розвитку Оптового ринку електроенергії України. Згідно з концепцією розвиток діючого ОРЕ та впровадження повномасштабного конкурентного ринку прямих двосторонніх договорів на купівлю електроенергії та балансуючого ринку планується виконувати поетапно, поступово впроваджуючи принцип лібералізації відносин між виробниками, постачальниками та споживачами.

Впровадження перспективної моделі конкурентного ринку електроенергії передбачається здійснювати в міру досягнення повної поточної оплати електроенергії, вирішення проблеми накопичених за минулі роки боргів та цінових дисбалансів, ліквідації перехресного субсидіювання і скасування пільг окремим категоріям промислових споживачів, технічного переоснащення систем комерційного обліку та інформаційного обміну, підготовки і впровадження законодавчої бази, створення інфраструктури нових ринків електроенергії.

Консультативний консорціум у складі компаній КЕМА (Нідерланди), ЕСА (Велика Британія), «Norton Rose» (Велика Британія), «Mycroft» (Нідерланди), DIW (Німеччина), «Трансенергоконсалтинг» (Україна), що працюють у рамках кредиту Світового банку, підготував пропозиції щодо функціонування майбутнього ринку електроенергії. Визначено структуру нової моделі ринку, принципи і правила його функціонування, опрацьовані проекти технічних кодексів (мал. 5.4).

У результаті реформування український ринок електроенергії має стати подібним до ринків електроенергії більшості європейських країн, таких як Велика Британія, Німеччина, країни Скандинавії (Nord Pool) та ін.

Модель реформованого ринку передбачає створення нових організаційних елементів: ринку двосторонніх договорів купівлі-продажу електроенергії (РДД), балансуючого ринку (БР), біржі електроенергії, ринку допоміжних послуг.

За нової моделі істотно змінюються взаємини суб'єктів ринку, їх функції та відповідальність. Основні обсяги електроенергії продаватимуться за двосторонніми договорами. Ціна електроенергії визначатиметься домовленістю сторін. При цьому виробники і постачальники електроенергії можуть виступати як продавцями, так і покупцями, продаж електроенергії проводитиметься в обох напрямах. На відміну від нинішньої моделі продавцем електроенергії буде не окремий енергоблок, а генеруюча компанія як юридична особа.

На першому етапі на ринку двосторонніх договорів передбачається встановлювати квоти:

• для генеруючих компаній, ТЕС, НАЕК «Енергоатом» і ТЕЦ, які на сьогодні працюють за ціновими заявками (АЕК «Київенерго» та ВАТ «Харківська ТЕЦ-5»);

• для інших ТЕЦ – за умови внесення в правила ОРЕ змін щодо застосування штрафних санкцій за небаланс і порушення графіка продажу електроенергії в пул;

• для ГЕС (ВАТ «Укргідроенерго») – наприкінці першого етапу.

Обмеження в РДД надприбутків «дешевих виробників» (АЕС і ГЕС) передбачається встановити таким чином: під час закупівлі «дешевої» електроенергії обов'язковою умовою визначається закупівля відповідної її частини (до 50%) у «дорогих» виробників (ТЕЦ і генеруючих компаній ТЕС).

Балансуючий ринок передбачається організувати на базі НЕК «Укренерго». ДП «Енергоринок» виконуватиме функції енергобіржі та розпорядника розрахунків.

В умовах нової моделі відбудеться перехід до індивідуального складання графіків навантаження енергоблоків кожною компанією самостійно. Оператор системи відповідатиме за формування загальносистемного графіка навантаження. Врегулювання небалансів здійснюватиметься через балансуючий ринок.

Системний оператор продовжить виконувати функції оперативно-диспетчерського керування ОЕС України і надання послуг з підтримання резерву потужності, регулювання частоти і напруги, відновлення нормального режиму роботи енергосистеми після аварії.

Ще одним нововведенням стане Біржа електроенергії, яка працюватиме за принципом «день уперед», де учасники ринку зможуть купувати або продавати електроенергію для мінімізації ризиків виникнення небалансів. Енергобіржа є організованим ринком короткострокових договорів. Біржа встановлює єдину індикативну ринкову ціну, що визначається співвідношенням попиту та пропонування. На відміну від двосторонніх договорів процедура ціноутворення на Біржі відкрита для всіх учасників ринку.

Модель двосторонніх договорів балансуючого ринку (ДДБР) передбачає збільшення видів розрахунків між суб'єктами: за електроенергію, небаланси, допоміжні послуги. Це значно ускладнює процес розрахунків і викликає потребу створення для цього окремої структури – розпорядника розрахунків. Передбачається, що цю роль виконуватиме ДП «Енергоринок» після відповідної реорганізації.

Процес реформи ринку електроенергії ускладнюється низкою факторів. Це незакінченість приватизації в галузі, багатомільярдні борги енергокомпаній, перехресне субсидіювання, а також відсутність повноцінного ринку палива.

Етапи реформування ОРЕ. Відповідно до рішення уряду нову модель енергоринку намічено впровадити протягом 2009–2014 років. На кожному з етапів впроваджуватиметься один з елементів ринку і здійснюватиметься поступове «відкриття» ринку електроенергії починаючи з 20% на першому етапі, на другому – до 40%, на третьому – до 70%. Четвертий етап характеризуватиметься повним відкриттям ринку.

а

б 

* Реформа передбачає укладання договорів ринку строкових контрактів, балансуючого ринку та біржового продажу електроенергії

Мал. 5.5. Схеми договірних відносин у діючій моделі ринку (а) і моделі ринку з двосторонніми договорами, передбаченого реформою (б)

 

Етап 1. Формування нормативно-правової бази і початок навчання учасників ринку, часткове введення двосторонніх договорів. Балансування ринку здійснюється через пул.

Підготовка до цього етапу почалася в лютому 2008 року. Передбачувана тривалість етапу – 2009–2010 рр.

Етап 2. Впровадження механізму балансування за умови збереження централізованого складання графіків навантаження. На цьому етапі визначена потреба навчитися точному плануванню і прогнозуванню виробітку та споживання електроенергії в новій моделі ринку. У 2010 році планується підготовка до впровадження балансуючого ринку електроенергії з двома підетапами впровадження (І та ІІ півріччя 2011 року).

 

Етап 3. Перехід від централізованого до самостійного складання індивідуальних графіків навантаження учасників ринку. Початок функціонування Біржі електроенергії. Підготовка до проведення етапу відбудеться в 2011 р., впровадження – протягом 2012–2014 рр.

Етап 4. Початок повноцінного функціонування ринку двосторонніх договорів і балансуючого ринку. Повне відкриття ринку. Усунення залишкових перехідних механізмів. Підготовка до етапу – 2014 рік, впровадження – 2015 рік. (мал. 5.5).

Однією з найважливіших проблем, що підлягають розв’язанню до початку реформування ринку, має бути ліквідація пільгових тарифів для окремих категорій споживачів і скасування єдиних роздрібних тарифів. Виходячи з цього, буде потрібна корекція термінів впровадження зазначених вище етапів реформування діючого ОРЕ.

Для впровадження нової моделі треба ухвалити Закон «Про основи функціонування ринку електроенергії України» і внести зміни в Закон України «Про електроенергетику».

Серед підзаконних актів НКРЕ, потрібних для роботи моделі ДДБР, на сьогодні діють тільки ліцензійні умови і правила. Слід затвердити правила комерційного обліку, кодекс магістральних електромереж, кодекс розподільчих електромереж.

Договірна база ринку на сьогодні складається з Договору між членами ОРЕ (ДЧОРЕ) і Правил ринку (додаток до Договору). За нової моделі ДЧОРЕ втратить силу з часу переходу до повномасштабного ринку двосторонніх договорів. Правила ринку являтимуть собою звід (кодекс) нормативно-правових актів НКРЕ.

Крім цього, треба опрацювати і ухвалити документи з організації діяльності Біржі електроенергії – статут і правила біржової торгівлі.

У період переходу від діючого ОРЕ до початку запровадження нових моделей ринків електроенергії необхідно:

• створити єдину систему обліку електроенергії в реальному часі в усьому ланцюзі передавання електроенергії від генерування до споживачів;

• ухвалити на законодавчому рівні правила функціонування створюваних ринків з постатейним визначенням вимог до всіх учасників, а також визначеним порядком їхньої взаємодії;

• створити дієздатну систему знімання й обробки багаторазово зростаючих обсягів інформації під час організації роботи створюваних ринків електроенергії.

Аналізуючи закордонний досвід організації конкурентного ринку електроенергії, доцільно виділити цілі та пріоритети, які визначаються кожною державою перед початком реформування (дерегулювання) енергоринку, забезпечивши:

• зниження вартості електроенергії для споживачів за рахунок підвищення ефективності роботи галузі;

• залучення іноземних інвестицій для підвищення ефективності роботи і розвитку галузі;

• згладжування різниці в цінах на електроенергію в різних регіонах країни;

• недопущення зниження надійності електропостачання.

У різних країнах світу практично діють у відповідних обсягах три моделі розбудови ринків електроенергії. Зокрема, регульована монополія – в Японії, Франції, більшості штатів США, частково вона збережена в ряді країн з вертикально інтегрованою системою управління; ринок «єдиний покупець» – у Південній Кореї, Китаї, Північній Ірландії та інших країнах; конкурентні ринки – у Великій Британії, низці країн Євросоюзу (Фінляндія, Норвегія, Швеція). Такі ринки були створені також у Бразилії, Аргентині, Чилі, а також ряді штатів США, але після загострення обумовлених дерегулюванням кризових явищ в енергетиці, значного зростання цін і зниження надійності роботи енергосистеми вони були повернуті до моделі регульованого ринку.

За результатами проведеного аналізу основними вадами створених конкурентних (нерегульованих) ринків електроенергії в закордонних країнах, впровадження яких планується в Україні, є:

• значне зростання цін на електроенергію для споживачів, що суперечить основним задекларованим пріоритетам нерегульованого ринку і реальній політиці цін на електроенергію в країні;

• пріоритет і зацікавленість суб'єктів генерування в отриманні неконтрольованого прибутку за рахунок нерегульованої ціни на електроенергію, особливо в країнах, де в одних руках сконцентрована значна частина генеруючих потужностей;

• незабезпеченість у потрібних обсягах інвестиціями для розвитку генеруючих потужностей і електромереж;

• зниження надійності електропостачання споживачів;

• зниження рівня режимного й особливо оперативно-диспетчерського керування.

Слід зазначити, що задекларована кінцева мета дерегулювання діючих (регульованих) ринків електроенергії – зниження цін (тарифів) на електроенергію для споживання – не була досягнута практично в жодному з реформованих ринків електроенергії.

У конкурентних ринках електроенергії переваги реально отримали виробники електроенергії через зняття цінового обмеження прибутковості з відповідним підвищенням цін на електроенергію для споживачів у галузях економіки з наступним зниженням конкурентоспроможності продукції цих галузей.

У країнах, що перейшли на модель конкурентного ринку, суттєво зменшились обсяги будівництва капіталомістких енергоблоків електростанцій у зв'язку зі створенням цінового бар'єра для входження в енергоринок інвесторів і нових суб'єктів генерування, що призводить до нарощування дефіциту генеруючих потужностей, зниження їх резерву і відповідно надійності роботи енергосистеми.

Таким чином, як свідчить досвід закордонних країн за останні роки, перехід до повноцінного конкурентного ринку електроенергії зазвичай спричиняє підвищення цін на електроенергію, зниження рівня інвестування в розвиток галузі з відповідним зниженням резерву потужності та надійності електропостачання споживачів. У результаті ряд країн повертається до регульованих ринків електроенергії (більшість штатів США і провінцій Канади, Франція, Японія та інші країни).

Розвиток генеруючих потужностей в умовах конкурентного ринку електроенергії зазвичай здійснюється лише за рахунок будівництва електростанцій з низькими питомими капіталовкладеннями за відносно дешевого природного газу – парогазових електростанцій (ПГУ). Приватне інвестування в будівництво АЕС, ГЕС і великих ТЕС з високою капіталомісткістю, як правило, обмежене.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) у більшості країн з конкурентними ринками електроенергії має місце посилення ризиків кризових явищ, обумовлених наростаючим дефіцитом генеруючих і передавальних потужностей, особливо в умовах подорожчання паливних ресурсів (природного газу), потреби розвитку капіталозатратних АЕС, ГЕС і потужних ТЕС (із впровадженням положень Кіотського протоколу).

З огляду на можливі негативні наслідки для економіки та електроенергетики України запланованого дерегулювання ринку електроенергії, які мали місце в ряді закордонних країн, до початку реформування діючого ОРЕ, тим більше в умовах світової фінансово-економічної кризи, треба всебічно проаналізувати можливі ризики як для електроенергетики, так і економіки країни.

В умовах кризових явищ небезпечно приступати до поетапної ліквідації регульованого Оптового ринку електроенергії України, що сьогодні функціонує задовільно. Це може призвести до зниження надійності енергозабезпечення економіки країни, а також до значного підвищення цін на електроенергію і зниження конкурентоспроможності української продукції на світових ринках.

В умовах конкурентного ринку може стримуватися міждержавна торгівля електроенергією у зв'язку з підвищенням попиту і ціни на неї в країні-експортері, й це посилює дію негативних факторів щодо створення єдиного європейського ринку електроенергії.