ЧАСТИНА 2. Об’єднані енергосистеми та енергоутворення

Розвиток атомної енергетики та об’єднаних енергосистем, розглянутий в даній книзі, є результатом планомірної роботи, видатних досягнень вчених, винахідників, інженерів, світової спільноти енергетиків. Проте науково-технічний прогрес невблаганний, пройдуть роки, десятиліття і навіть найостанніші технічні досягнення стануть надбанням історії, а їм на зміну прийдуть принципово нові технології.

У XXI ст. із прискоренням темпів суспільного прогресу, економічних й соціальних перетворень, зростанням об'єму та інтенсивності обміну інформацією забезпечення надійного енергопостачання залишається найважливішим стратегічним пріоритетом розвитку світової спільноти. При цьому неминуче значне зростання світового споживання електроенергії, що повинне супроводжуватися підвищенням ефективності її використання за рахунок енергозберігаючих технологій і застосуванням принципово нових високоефективних технологій виробництва електроенергії.

Стійкий глобальний розвиток повинен ґрунтуватися на ефективному використанні всіх наявних енергетичних технологій, у тому числі й ядерних, для досягнення відповідного балансу.

В атомній енергетиці накопичений великий об'єм інформації щодо експлуатації ядерних реакторів, розроблені національні бази даних ядерних установок, що діють, визначені критерії оцінки їх стану й підвищення продуктивності. Народжена з прикладних завдань забезпечення обороноздатності й створення ядерного щита держав, атомна енергетика стала основою енергетичної технології високої надійності. Жодна галузь, включаючи космічну та авіапромисловість, не володіє таким глибоким комплексним ешелонованим захистом від можливих аварій. У зв'язку з широкомасштабним розвитком атомної енергетики пріоритетними стали працездатність, ефективність і надійність експлуатації вибраних типів ядерних реакторів, які існують вже тридцять років. У конструкції таких реакторів, у яких вірогідність важкої аварії оцінюється величиною 10-4–10-5 реакторороку, впроваджуються інноваційні технології. Отримавши назву еволюційних, ці реактори продовжують будувати із використанням вже наявних технологій й конструкторських рішень. Для запобігання важким аваріям на еволюційних ядерних реакторах потрібно забезпечити високу безпеку, жорстку дисципліну й постійну напругу оперативного та адміністративного персоналу. Сучасні ядерні реактори не можуть експлуатуватися без участі оператора, і людський чинник робить істотний внесок у вірогідність аварії. Запропоновані в даний час для реалізації проекти створення реакторів нового покоління INPRO і GENERATION-IV засновані на давно відомих типах ядерних реакторів. Але найважливішою метою створення реакторів нового покоління є безпека їх експлуатації, тобто повне виключення важких аварій при використанні систем пасивної безпеки в конструкціях ядерних установок, що зводять до мінімуму участь оператора й автоматики в управлінні. Новизна цих проектів не може бути дуже привабливою для передових ядерних держав з розвиненою атомною енергетикою, але вона задовольняє потреби в базовому розвитку атомної енергетики країн, що розвиваються. У даний час вже склалося розуміння, що неможливо розвивати атомну енергетику майбутнього зі старими типами ядерних реакторів. Необхідно розвивати технології й конструкції, такі як керовані прискорювачами заряджених частинок підкритичні ядерні реактори. Ці системи дозволять виключити використання збагаченого урану й плутонію, остаточно вирішити проблему відпрацьованого ядерного палива й радіоактивних відходів, забезпечити гарантії нерозповсюдження ядерно небезпечних матеріалів і включити в ядерний паливний цикл до цих пір не використовуване нове ядерне паливо – торій.

Атомна енергетика є довготривалою технічно обгрунтованою альтернативою енергетичного забезпечення. Багато країн світу переглядають енергетичні стратегії й ухвалюють політичні рішення щодо реалізації національних ядерних програм, передбачаючи багатократне збільшення потужностей АЕС.

У розвитку світової енергетики на стику ХХ–ХХІ століть чітко проявилася тенденція до злиття об’єднаних енергосистем у великі енергосистемні утворення, що мають як загальнонаціональний, так і транснаціональний характер. Великий спектр виробників енергії, які входять в енергосистемні утворення, дозволяє підвищувати надійність та ефективність енергопостачання, створювати конкурентне середовище на міждержавних ринках електричної енергії й потужності.

У сучасному світі у людства немає іншої альтернативи, як побудова суспільства, що живе у згоді з природним середовищем, з переходом від індустріального суспільства до суспільства стійкого розвитку з використанням високорозвинутих технологій і з глибокою його економічною, соціальною та духовною перебудовою в рамках обмежень, що з'являються.