Книга 4. Розвиток атомної енергетики та об’єднаних енергосистем
ЧАСТИНА 2. Об’єднані енергосистеми та енергоутворення
Уран широко поширений в природі. Значні його кількості виявлені в багатьох гірських породах і в океанах. Середня концентрація урану в земній корі ~4·10-6 г/г породи. Середня концентрація урану в океанічних водах ~1,3·10-6 г/л. Відомо близько 200 мінералів, що містять уран у високих кількостях. Оцінка ресурсів урану визначається масштабом робіт і територією, охопленою геологічною розвідкою. Особливо при цьому виділяються запаси тих родовищ, котрі прийнятні для промислового використання. Запаси урану в надрах оцінюються щорічно МАГАТЕ й АЯЕ ОЕСР, публікуються дані про виробництво природного урану (табл. 6.1, 6.2), попит на нього, вартості переробки і отримання основної сировини – концентрату закису урану U3O8. Переважно ведуться розробки урану з вмістом в рудах U3O8 більше 0,1%.
Техніка розвідки уранових руд включає радіометричне аерофотознімання, аналіз води і грунту на наявність урану і радону, гамма-каротаж свердловин і кольорове аерофотознімання місцевості. Відкрите видобування уранових руд проводиться до глибини 100 м. Від розвідки родовищ до їх виводу на проектну потужність проходить в середньому близько 8 років. Середній вміст урану в промисловій руді складає ~0,22% U3O8. При такій малій концентрації для одержання 1 т урану потрібно добути і переробити ~1000 т рудної маси, заздалегідь вивільненої від порожньої породи, тобто після збагачення руди.
Найсучаснішою технологією видобутку урану з руди (до 90–95%) є гідрометалургійна, яка вимагає перетворення руди шляхом дроблення і помелу в рудну муку (порошкоподібний стан). Одержання уранових оксидів з дрібнорозмеленої руди пов'язане з витратою великих кількостей води і хімічних реагентів. Залежно від хімічного і мінералогічного складу руди для вилуження застосовуються кислотні або лужні реагенти – сірчана, азотна, фтористоводнева кислоти або карбонати лужних елементів. У разі використання кислотного розчину переважними є методи селективної екстракції або іонного обміну.
Таблиця 6.1. Найбільші сучасні й потенційні експортери урану (64% світових запасів і 86% виробництва)
Група країн |
Країна |
Запаси і ресурси, т |
Виробництво в 2004 р., т |
Можливе розширення виробництва до 2010 р., т |
Приріст, т |
I |
Казахстан Узбекистан Україна |
1126099 249941 >300000 |
3719 2087 1000 |
14900 3100 2000 |
11181 1013 1200 |
II |
Намібія ПАР Бразилія |
310845 450896 578700 |
3039 747 300 |
6000 3000 2000 |
2253 1700 |
III |
Канада Австралія Нігер |
593800 1143000 250052 |
11597 8982 3245 |
16425 19000 3800 |
4828 10018 555 |
Всього |
|
35709 |
Таблиця 6.2. Виробництво урану, т
Країна |
До 2003 р. |
2003 р. |
2004 р. |
2005 р. |
Канада |
364652 |
10455 |
11597 |
11800 |
Австралія |
105731 |
7573 |
8982 |
8980 |
Казахстан |
95082 |
3327 |
3719 |
4175 |
Росія |
119963 |
3073 |
3280 |
3275 |
Нігер |
87859 |
3156 |
3245 |
3400 |
Намібія |
76699 |
2037 |
3039 |
3500 |
Узбекистан |
99562 |
1603 |
2087 |
2300 |
Україна |
70000 |
1000 |
1000 |
1000 |
США |
355713 |
769 |
878 |
835 |
ПАР |
152547 |
763 |
747 |
848 |
Китай |
8865 |
790 |
730 |
730 |
Чехія |
108197 |
452 |
412 |
320 |
Бразилія |
1369 |
230 |
300 |
340 |
Індія |
7733 |
230 |
230 |
230 |
Інші |
332606 |
194 |
127 |
127 |
Всього |
2034731 |
35601 |
40373 |
41360 |
На мал. 6.4 наведена схема основних етапів переробки уранової руди, що надходить з копалень. Руда розмелюється до стану дрібного піску. При мокрому подрібненні отримувана суспензія подається до контура вилуження, куди додається кислота. Для багатьох руд необхідно додавати окиснювач, щоб перевести уран у шестивалентний стан, сполуки якого мають високу розчинність. Після вилуження проводять розділення рідкої й твердої фаз. Уран видобувають з розчину методом селективної екстракції або іонного обміну. Уран осаджують, зневоднюють і висушують, пакують та відправляють на металургійний завод для отримання чистого урану або його сполук (мал. 6.5).
Концентрати природного урану піддаються тонкому очищенню від домішок. Для цього уранові концентрати розчиняють в азотній кислоті. При цьому закис-оксид урану перетворюється на уранілнітрат.
Екстракція урану проводиться в розчині трибутилфосфату в гасі. Тонке очищення дозволяє знизити вміст елементів, що мають великий перетин захвату нейтронів, таких як бор, кадмій і рідкісноземельні елементи, до мільйонних часток відсотка. При цьому зменшується і вміст інших елементів. У результаті тонкого очищення отримують один з оксидів урану – UO2, UO3 або U3O8. Це ще не ядерне паливо, а уранова паливна сировина. Оксиди урану перетворюють на газоподібний гексафторид UF6, що використовується у виробництві збагаченого урану.
У таблиці 6.3 наведено складові вартості 1 т уранової руди і 1 кг U3O8. Видно, що витрати на розвідку, переміщення руди й пустої породи складають 70–75%. Тому найважливішим напрямом технічного прогресу в урановидобувній промисловості є максимальне здешевлення процесів видобування уранової руди.
Уранодобувна й уранопереробна промисловість є найбільшою галуззю світової індустрії. Її технічний і економічний прогрес, безперервне вдосконалення технології і організації виробництва є гарантією широкого розвитку атомної енергетики і збільшення її ролі в енергозабезпеченні людства.
Таблиця 6.3.Типові експлуатаційні й капітальні витрати і питома вартість виробництва 1 т уранової руди і 1 кг U3O8 у США
Вид витрат |
Експлуатаційні витрати, дол./т руди |
Капітальні витрати, дол./т руди |
Експлуатаційні витрати, дол./кг U3O8 |
Капітальні витрати, дол./кг U3O8 |
||||
1973 р. |
1975 р. |
1973 р. |
1975 р. |
1973 р. |
1975 р. |
1973 р. |
1975 р. |
|
Розвідка й гірничо- підготовчі роботи |
- |
- |
2,29 |
4,52 |
- |
- |
1,80 |
3,50 |
Видобування руди : відкритим способом підземним способом |
1,85 8,15 |
3,77 22,27 |
5,19 6,09 |
8,08 9,23 |
1,30 6,30 |
3,40 18,10 |
4,10 4,80 |
6,35 7,26 |
Транспортування руди |
0,75 |
0,94 |
- |
- |
0,60 |
0,75 |
- |
- |
Податок на розробку надр: при відкритому видобуванні при підземному видобуванні |
0,94
1,34 |
1,67
2,37 |
-
- |
-
- |
0,70
1,00 |
1,30
1,86 |
-
- |
-
- |
Гідрометалургійне перероблення: при відкритому видобуванні при підземному видобуванні |
7,94
14,64 |
14,16
33,36 |
9,13
10,03 |
15,28
16,43 |
6,10
11,40 |
11,0
26,2 |
7,20
~7,9 |
~12,0
~13,0 |
Таблиця 6.4. Основні техніко економічні показники деяких великих гідрометалургійних уранових заводів (мовою оригіналу)
Наименование завода, месторасположение, год пуска |
Мощность, т руды/сут т U3O8/год |
Капиталовложения, 106 дол. U3O8 дол./т
(по курсу 1970 г.) |
Извле- чение, % |
Себе- стоимо- сть*, дол./кг U3O8 (по курсу 1970 г.) |
США |
||||
Блуотер, шт. Нью-Мексико, фирма «Анаконда», 1953 г. |
3000–3000 2700–3000 |
19,4 7300 |
97 |
9 |
Грантс, шт. Нью-Мексико, фирма «Керр-МакГи», рудник и завод, 1958 г. |
7000 (c 1969 г.) 4200 |
38,5 9150 |
97 |
9 |
Бассейн р. Паудер, шт. Вайоминг, фирма «Хамбл Ойл», рудник и завод, 1972 г. |
2000 1200 |
20,0 16000 |
90 |
9 |
Маоб, шт. Юта, фирма «Атлас», завод, 1956 г. |
1700 1400 |
11,2 9200 |
96 |
10 |
Канада |
||||
Район оз. Биверлодж, пров. Саскачеван, фирма «Эльдорадо ньюклеар», 1953 г. |
1850 (c 1974 г.) 1290 |
16 (ориент.) 12400 |
95,5 |
11 |
Район оз. Эллиот, пров. Онтарио, фирма «Денисон майнз», рудник и завод, 1957 г. |
6000
2500 |
27 (ориент.) 10800 |
95,5 |
9 |
Намибия |
||||
Россинг, фирма «Россинг юрениум», 1976 г. |
40000 4500 |
348 |
– |
– |
Франция |
||||
Бессине, деп. Лимузен, фирма «Симо» КАЭ, 1958 г. |
2000 1200 |
11,0 9150 |
95 |
10 |
Таблиця 6.5. Виробничі потужності гідрометалургійних заводів, т U3O8 /рік
Країна |
Фактична потужність (1978 р.) |
Потужності при високому попиті на уран |
||
1980–1985 рр. |
1985–1990 рр. |
1990–2000 рр. |
||
США |
21000 |
27000 |
36000 |
44000 |
Канада |
6500 |
8000 |
12500 |
11250 |
Австралія |
900 |
900 |
11800 |
23000 |
ПАР |
3500 |
4000 |
6500 |
8000 |
Намібія |
6000 |
6000 |
6000 |
6000 |
Нігер |
2400 |
4100 |
6000 |
6000 |
Габон |
1200 |
1200 |
1200 |
1200 |
Франція |
2850 |
2850 |
3700 |
4000 |
Інші країни (без соціалістичних) |
2250 |
6350 |
8100 |
9600 |
Всього |
46600 |
60400 |
91800 |
114050 |
У таблицях 6.4 і 6.5 наведені техніко-економічні показники найбільших гідрометалургійних заводів на момент їх запуску в експлуатацію та їх виробничі потужності в різних країнах.
ЧАСТИНА 1. Атомна енергетика
Розділ 1. Процес об’єднання енергетичних систем: основні поняття й призначення