Книга 4. Розвиток атомної енергетики та об’єднаних енергосистем
ЧАСТИНА 2. Об’єднані енергосистеми та енергоутворення
Уран широко поширений в природі. Значні його кількості виявлені в багатьох гірських породах і в океанах. Середня концентрація урану в земній корі ~4·10-6 г/г породи. Середня концентрація урану в океанічних водах ~1,3·10-6 г/л. Відомо близько 200 мінералів, що містять уран у високих кількостях. Оцінка ресурсів урану визначається масштабом робіт і територією, охопленою геологічною розвідкою. Особливо при цьому виділяються запаси тих родовищ, котрі прийнятні для промислового використання. Запаси урану в надрах оцінюються щорічно МАГАТЕ й АЯЕ ОЕСР, публікуються дані про виробництво природного урану (табл. 6.1, 6.2), попит на нього, вартості переробки і отримання основної сировини – концентрату закису урану U3O8. Переважно ведуться розробки урану з вмістом в рудах U3O8 більше 0,1%.
Техніка розвідки уранових руд включає радіометричне аерофотознімання, аналіз води і грунту на наявність урану і радону, гамма-каротаж свердловин і кольорове аерофотознімання місцевості. Відкрите видобування уранових руд проводиться до глибини 100 м. Від розвідки родовищ до їх виводу на проектну потужність проходить в середньому близько 8 років. Середній вміст урану в промисловій руді складає ~0,22% U3O8. При такій малій концентрації для одержання 1 т урану потрібно добути і переробити ~1000 т рудної маси, заздалегідь вивільненої від порожньої породи, тобто після збагачення руди.
Найсучаснішою технологією видобутку урану з руди (до 90–95%) є гідрометалургійна, яка вимагає перетворення руди шляхом дроблення і помелу в рудну муку (порошкоподібний стан). Одержання уранових оксидів з дрібнорозмеленої руди пов'язане з витратою великих кількостей води і хімічних реагентів. Залежно від хімічного і мінералогічного складу руди для вилуження застосовуються кислотні або лужні реагенти – сірчана, азотна, фтористоводнева кислоти або карбонати лужних елементів. У разі використання кислотного розчину переважними є методи селективної екстракції або іонного обміну.
Таблиця 6.1. Найбільші сучасні й потенційні експортери урану (64% світових запасів і 86% виробництва)
| Група країн | Країна | Запаси і ресурси, т | Виробництво в 2004 р., т | Можливе розширення виробництва до 2010 р., т | Приріст, т | 
| I | Казахстан Узбекистан Україна | 1126099 249941 >300000 | 3719 2087 1000 | 14900 3100 2000 | 11181 1013 1200 | 
| II | Намібія ПАР Бразилія | 310845 450896 578700 | 3039 747 300 | 6000 3000 2000 | 
 2253 1700 | 
| III | Канада Австралія Нігер | 593800 1143000 250052 | 11597 8982 3245 | 16425 19000 3800 | 4828 10018 555 | 
| Всього | 
 | 35709 | |||
Таблиця 6.2. Виробництво урану, т
| Країна | До 2003 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. | 
| Канада | 364652 | 10455 | 11597 | 11800 | 
| Австралія | 105731 | 7573 | 8982 | 8980 | 
| Казахстан | 95082 | 3327 | 3719 | 4175 | 
| Росія | 119963 | 3073 | 3280 | 3275 | 
| Нігер | 87859 | 3156 | 3245 | 3400 | 
| Намібія | 76699 | 2037 | 3039 | 3500 | 
| Узбекистан | 99562 | 1603 | 2087 | 2300 | 
| Україна | 70000 | 1000 | 1000 | 1000 | 
| США | 355713 | 769 | 878 | 835 | 
| ПАР | 152547 | 763 | 747 | 848 | 
| Китай | 8865 | 790 | 730 | 730 | 
| Чехія | 108197 | 452 | 412 | 320 | 
| Бразилія | 1369 | 230 | 300 | 340 | 
| Індія | 7733 | 230 | 230 | 230 | 
| Інші | 332606 | 194 | 127 | 127 | 
| Всього | 2034731 | 35601 | 40373 | 41360 | 
 Мал. 6.4. Схема основних стадій переробки уранової руди:  1 – подрібнення і розмелювання; 2 – вилуження; 3 – селективне виділення урану з розчинів і пульп; 4, 7 – селективна екстракція; 5 – десорбція; 6 – промивання водою;  8 – осадження, висушування і пакування
Мал. 6.4. Схема основних стадій переробки уранової руди:  1 – подрібнення і розмелювання; 2 – вилуження; 3 – селективне виділення урану з розчинів і пульп; 4, 7 – селективна екстракція; 5 – десорбція; 6 – промивання водою;  8 – осадження, висушування і пакування
На мал. 6.4 наведена схема основних етапів переробки уранової руди, що надходить з копалень. Руда розмелюється до стану дрібного піску. При мокрому подрібненні отримувана суспензія подається до контура вилуження, куди додається кислота. Для багатьох руд необхідно додавати окиснювач, щоб перевести уран у шестивалентний стан, сполуки якого мають високу розчинність. Після вилуження проводять розділення рідкої й твердої фаз. Уран видобувають з розчину методом селективної екстракції або іонного обміну. Уран осаджують, зневоднюють і висушують, пакують та відправляють на металургійний завод для отримання чистого урану або його сполук (мал. 6.5).
Концентрати природного урану піддаються тонкому очищенню від домішок. Для цього уранові концентрати розчиняють в азотній кислоті. При цьому закис-оксид урану перетворюється на уранілнітрат.
Екстракція урану проводиться в розчині трибутилфосфату в гасі. Тонке очищення дозволяє знизити вміст елементів, що мають великий перетин захвату нейтронів, таких як бор, кадмій і рідкісноземельні елементи, до мільйонних часток відсотка. При цьому зменшується і вміст інших елементів. У результаті тонкого очищення отримують один з оксидів урану – UO2, UO3 або U3O8. Це ще не ядерне паливо, а уранова паливна сировина. Оксиди урану перетворюють на газоподібний гексафторид UF6, що використовується у виробництві збагаченого урану.
У таблиці 6.3 наведено складові вартості 1 т уранової руди і 1 кг U3O8. Видно, що витрати на розвідку, переміщення руди й пустої породи складають 70–75%. Тому найважливішим напрямом технічного прогресу в урановидобувній промисловості є максимальне здешевлення процесів видобування уранової руди.
Уранодобувна й уранопереробна промисловість є найбільшою галуззю світової індустрії. Її технічний і економічний прогрес, безперервне вдосконалення технології і організації виробництва є гарантією широкого розвитку атомної енергетики і збільшення її ролі в енергозабезпеченні людства.
 Мал. 6.5. Технологічна схема гідрометалургійного заводу фірми «Конвіста юреніум» (США) (мовою оригіналу)
Мал. 6.5. Технологічна схема гідрометалургійного заводу фірми «Конвіста юреніум» (США) (мовою оригіналу)
Таблиця 6.3.Типові експлуатаційні й капітальні витрати і питома вартість виробництва 1 т уранової руди і 1 кг U3O8 у США
| 
 
 Вид витрат | Експлуатаційні витрати, дол./т руди | Капітальні витрати, дол./т руди | Експлуатаційні витрати, дол./кг U3O8 | Капітальні витрати, дол./кг U3O8 | ||||
| 1973 р. | 1975 р. | 1973 р. | 1975 р. | 1973 р. | 1975 р. | 1973 р. | 1975 р. | |
| Розвідка й гірничо- підготовчі роботи | 
 - | 
 - | 
 2,29 | 
 4,52 | 
 - | 
 - | 
 1,80 | 
 3,50 | 
| Видобування руди : відкритим способом підземним способом | 
 1,85 8,15 | 
 3,77 22,27 | 
 5,19 6,09 | 
 8,08 9,23 | 
 1,30 6,30 | 
 3,40 18,10 | 
 4,10 4,80 | 
 6,35 7,26 | 
| Транспортування руди | 0,75 | 0,94 | - | - | 0,60 | 0,75 | - | - | 
| Податок на розробку надр: при відкритому видобуванні при підземному видобуванні | 
 
 0,94 
 1,34 | 
 
 1,67 
 2,37 | 
 
 - 
 - | 
 
 - 
 - | 
 
 0,70 
 1,00 | 
 
 1,30 
 1,86 | 
 
 - 
 - | 
 
 - 
 - | 
| Гідрометалургійне перероблення: при відкритому видобуванні при підземному видобуванні | 
 
 7,94 
 14,64 | 
 
 14,16 
 33,36 | 
 
 9,13 
 10,03 | 
 
 15,28 
 16,43 | 
 
 6,10 
 11,40 | 
 
 11,0 
 26,2 | 
 
 7,20 
 ~7,9 | 
 
 ~12,0 
 ~13,0 | 
Таблиця 6.4. Основні техніко економічні показники деяких великих гідрометалургійних уранових заводів (мовою оригіналу)
| 
 
 Наименование завода, месторасположение, год пуска | 
 Мощность, т руды/сут т U3O8/год | 
 Капиталовложения, 106 дол. U3O8 дол./т 
 (по курсу 1970 г.) | 
 
 Извле- чение, % | Себе- стоимо- сть*, дол./кг U3O8 (по курсу 1970 г.) | 
| США | ||||
| Блуотер, шт. Нью-Мексико, фирма «Анаконда», 1953 г. | 3000–3000 2700–3000 | 19,4 7300 | 
 97 | 
 9 | 
| Грантс, шт. Нью-Мексико, фирма «Керр-МакГи», рудник и завод, 1958 г. | 
 7000 (c 1969 г.) 4200 | 38,5 9150 | 
 97 | 
 9 | 
| Бассейн р. Паудер, шт. Вайоминг, фирма «Хамбл Ойл», рудник и завод, 1972 г. | 2000 1200 | 20,0 16000 | 
 90 | 
 9 | 
| Маоб, шт. Юта, фирма «Атлас», завод, 1956 г. | 1700 1400 | 11,2 9200 | 
 96 | 
 10 | 
| Канада | ||||
| Район оз. Биверлодж, пров. Саскачеван, фирма «Эльдорадо ньюклеар», 1953 г. | 
 1850 (c 1974 г.) 1290 | 
 16 (ориент.) 12400 | 
 95,5 | 
 11 | 
| Район оз. Эллиот, пров. Онтарио, фирма «Денисон майнз», рудник и завод, 1957 г. | 
 6000 
 2500 | 27 (ориент.) 10800 | 
 95,5 | 
 9 | 
| Намибия | ||||
| Россинг, фирма «Россинг юрениум», 1976 г. | 40000 4500 | 
 348 | 
 – | 
 – | 
| Франция | ||||
| Бессине, деп. Лимузен, фирма «Симо» КАЭ, 1958 г. | 2000 1200 | 11,0 9150 | 
 95 | 
 10 | 
Таблиця 6.5. Виробничі потужності гідрометалургійних заводів, т U3O8 /рік
| Країна | Фактична потужність (1978 р.) | Потужності при високому попиті на уран | ||
| 1980–1985 рр. | 1985–1990 рр. | 1990–2000 рр. | ||
| США | 21000 | 27000 | 36000 | 44000 | 
| Канада | 6500 | 8000 | 12500 | 11250 | 
| Австралія | 900 | 900 | 11800 | 23000 | 
| ПАР | 3500 | 4000 | 6500 | 8000 | 
| Намібія | 6000 | 6000 | 6000 | 6000 | 
| Нігер | 2400 | 4100 | 6000 | 6000 | 
| Габон | 1200 | 1200 | 1200 | 1200 | 
| Франція | 2850 | 2850 | 3700 | 4000 | 
| Інші країни (без соціалістичних) | 2250 | 6350 | 8100 | 9600 | 
| Всього | 46600 | 60400 | 91800 | 114050 | 
У таблицях 6.4 і 6.5 наведені техніко-економічні показники найбільших гідрометалургійних заводів на момент їх запуску в експлуатацію та їх виробничі потужності в різних країнах.
ЧАСТИНА 1. Атомна енергетика
Розділ 1. Процес об’єднання енергетичних систем: основні поняття й призначення

 
 
