ЧАСТИНА 2. Об’єднані енергосистеми та енергоутворення

Про історію використання сонячної енергії та її потенціал розказано в першій книзі (частина 1, розділ 5). Сонячне випромінювання є невичерпним джерелом енергії.

Випромінювання енергії Сонцем
Мал. 2.1. Утворення вторинних джерел енергії

Густина сонячного потоку в космосі на межі земної атмосфери складає 1,36 кВт/м2, його максимальна інтенсивність на поверхні Землі – 1 кВт/м² (при тривалості до 2 годин у літні дні), а його середня інтенсивність у більшості країн – 0,20–0,25 кВт/м2. Низька ступінь концентрації є недоліком при використанні сонячної енергії. Із загальної кількості сонячного випромінювання, що потрапляє на земну поверхню, 46% – розсіяна сонячна радіація, 54% – пряма сонячна радіація.

У сонячній енергетиці, що широко розвивається, можна виділити два основних напрями: сонячна теплоенергетика, яка використовує сонячну енергію для отримання теплоти, і сонячна електроенергетика, котра використовує сонячну енергію для вироблення електроенергії.

При взаємодії сонячного випромінювання з природними процесами утворюються вторинні джерела енергії (мал. 2.1).