Книга 3. Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики
2.1. Предмет і метод термодинаміки
Для аналізу великого кола явищ і процесів, розв'язання багатьох практичних завдань більш продуктивним виявляється застосування методів термодинаміки. Термодинаміка вивчає загальні властивості тіл і різні процеси в них, що супроводжуються перетворенням енергії, без використання якої небудь певної моделі будови речовини і без висловлювання припущень щодо законів взаємодії частинок, з яких складається тіло.
Термодинаміка – один із розділів фізики, що складається із найбільш загальних фізичних теорій. ЇЇ метод дослідження і закони використовуються у самих різних галузях науки: в теоретичній фізиці та фізиці твердого тіла, у фізичній хімії, металургії і металознавстві, у теорії теплових машин і в біології.
Термін «термодинаміка» введено в науку у 1854 році англійським фізиком Уїльямом Томсоном (1824–1907), який за видатні наукові досягнення одержав титул лорда Кельвіна. Термін складено із грецьких слів thermos – теплота и dynamikos – силовий. І за початковим значенням назви, і за змістом це наука про теплові процеси, що протікають в умовах рівноваги всіх сил. Пізніше «динамікою» стали позначати дію. Наприклад, динамікою називається розділ механіки, що вивчає рух тіл.
Термодинаміка побудована за аксіоматичним принципом: фундаментальні закони природи приймаються як основні аксіоми, які називаються принципами термодинамі ки. Із них логічним шляхом виводяться всі наслідки, які характеризують різні термодинамічні системи і процеси, що в них відбуваються.
Для аналізу реальних процесів використовуються фізичні величини, що характеризують властивості тіл з макроскопічною кількістю речовини (температура, тиск, об'єм, теплоємність) і енергетичні ефекти, якими супроводжуються процеси (тепловий ефект, механічна робота, електрична робота). Механізм процесів і явищ не розглядається, тобто класична термодинаміка є феноменологічною наукою (грецьке ϕαινομενον – те, що з'являється). Феноменологічний підхід до досліджень використовується і в інших науках, але у термодинаміці він досягнув найбільшого розвитку і тому зазвичай називається термо динамічним методом дослідження, а класична термодинаміка – феноменологічною термодинамікою. Аналіз робочих процесів різних пристроїв перетворення енергії, тобто технічне застосування термодинаміки, складає важливу складову частину сучасної термодинаміки; цю частину, зважаючи на її велике значення, виділяють зазвичай у самостійний розділ і називають технічною термодинамікою. Сучасна технічна термодинаміка є основою теорії теплових двигунів, теплових машин і різних пристроїв та технологічних процесів, в яких як вихідна енергія, що зазнає перетворень у робочому процесі, використовується теплота; те ж саме основоположне значення має технічна термодинаміка для прямих перетворювачів енергії, в яких внутрішня енергія тіл чи енергія полів перетворюється на енергію електричного струму. Виникнення термодинаміки було викликане потребами практичної теплотехніки.
Значення термодинаміки полягає в тому, що вона встановлює принципи найбільш ефективного перетворення різних видів енергії і дає відповідь на першорядне з практичної точки зору питання про те, як організувати робочий процес, щоб к.к.д. був найбільшим. Термодинаміка дає можливість прогнозувати і оцінювати ефективність різних нових способів одержання корисної роботи, що має визначальне значення для вибору напрямків розвитку енергетики.
- Вступ
- ЧАСТИНА 1. Теплоенергетика
- Розділ 1. Основні поняття у теплоенергетиці
- Розділ 2. Парові та водогрійні котли
- 2.1. Загальні відомості, класифікація парових та водогрійних котлів
- 2.2. Органічне паливо та типи топкових пристроїв для його спалювання
- 2.3. Парові котли малої та середньої продуктивності
- 2.4. Парові енергетичні котли
- 2.5. Парові котли енергоблоків ТЕС
- 2.6. Котли-утилізатори й енерготехнологічні котли
- 2.7. Створення та удосконалення водогрійних котлів
- 2.8. Водогрійні котли малої потужності
- 2.9. Водогрійні котли для комунальної енергетики
- 2.10. Водогрійні котли для централізованого теплопостачання
- 2.11. Електрокотли
- 2.12. Сучасний стан та напрямки розвитку котлобудування
- 2.13. Стан котельного господарства в Україні та напрямки його модернізації
- Розділ 3. Парові та газові турбіни
- 3.1. Еволюція парових турбін та їх основні типи
- 3.2. Основні елементи сучасних парових турбін
- 3.3. Основи експлуатації парових турбін
- 3.4. Стан паротурбінного обладнання в Україні
- 3.5. Шляхи удосконалення конструкцій парових турбін у світі
- 3.6. Історія розвитку енергетичного газотурбобудування
- 3.7. Основні елементи енергетичних газотурбінних установок та їх призначення
- 3.8. Створення та розвиток парогазових й газопарових установок, їх класифікація
- 3.9. Сучасний стан стаціонарного енергетичного газотурбобудування та шляхи його розвитку
- Розділ 4. Теплові електростанції
- Розділ 5. Централізоване теплопостачання великих міст
- Розділ 6. Перспективи розвитку теплової енергетики
- ЧАСТИНА 2. Гідроенергетика
- Розділ 1. Спорудження перших гідроелектростанцій. Етапи розвитку гідроенергетики
- Розділ 2. Гідроенергетичні ресурси, їх використання. Принципові схеми, параметри, режими роботи ГЕС і ГАЕС
- 2.1. Енергія й потужність водотоків
- 2.2. Гідроенергетичні ресурси та їх використання
- 2.3. Регулювання річкового стоку
- 2.4. Принципові схеми використання гідравлічної енергії на ГЕС
- 2.5. Основні енергетичні параметри ГЕС
- 2.6. Принципові схеми роботи ГАЕС
- 2.7. Основні енергетичні параметри ГАЕС
- 2.8. Режим роботи ГЕС та ГАЕС в об’єднаних енергосистемах
- 2.9. Комплексне використання та охорона водних ресурсів
- Розділ 3. Каскади ГЕС. Територіально-виробничі комплекси та енергокомплекси
- Розділ 4. Основні типи, умови експлуатації, режими роботи ГЕС і ГАЕС
- Розділ 5. Технологічне устаткування ГЕС і ГАЕС
- Розділ 6. Перспективи розвитку гідроенергетики
- Післямова
- Перелік скорочень
- Список використаної літератури
- Відомості про авторів