Книга 3. Розвиток теплоенергетики та гідроенергетики
1.2.2. Внутрішня будова Землі
Всередині Землі виділяють зони (внутрішні геосфери), які відрізняються за складом, будовою і фізичними властивостями.
Верхня частина твердої оболонки планети – земна кора – має змінну товщину: у середньому 33 км на континентах і 6 км в океані.
Проміжна оболонка – мантія – залягає на глибині від 33 до 2900 км.
Ядро – найбільш щільна центральна частина Землі – знаходиться на глибині більше 2900 км.
У літосферу зазвичай включають земну кору і розташований під нею верхній (твердий) шар мантії.
Чим більше глибина, тим вище температура Землі. У центрі ядра температура зростає, ймовірно, до 5000°С. До джерел внутрішньої теплоти Землі відносять тепло, що виділяється при радіоактивному розпаді, а також звільняється при хімічних реакціях та ін. Але самим достовірним з цих джерел є енергія розпаду радіоактивних елементів, що «…не тільки покриває всі нам відомі видимі геоморфологічні зміни планети, але і покриває усе випромінювання тепла в космічні простори», – писав академік В.І. Вернадський. З надр Землі назовні надходить безупинний потік теплової енергії, що у кілька тисяч разів менший енергії, яку одержує поверхня Землі від Сонця.
Як повідомляє журнал «Наука и жизнь» (2003, № 12, с.28), згідно з результатами досліджень за допомогою американо – франко – канадського космічного телескопу, 2,5 мільярда років тому наше Сонце випромінювало вдвічі більше ультрафіолетових променів, ніж зараз (оцінку зроблено за вимірами ультрафіолету від молодих зірок сонячного типу).
- Вступ
- ЧАСТИНА 1. Теплоенергетика
- Розділ 1. Основні поняття у теплоенергетиці
- Розділ 2. Парові та водогрійні котли
- 2.1. Загальні відомості, класифікація парових та водогрійних котлів
- 2.2. Органічне паливо та типи топкових пристроїв для його спалювання
- 2.3. Парові котли малої та середньої продуктивності
- 2.4. Парові енергетичні котли
- 2.5. Парові котли енергоблоків ТЕС
- 2.6. Котли-утилізатори й енерготехнологічні котли
- 2.7. Створення та удосконалення водогрійних котлів
- 2.8. Водогрійні котли малої потужності
- 2.9. Водогрійні котли для комунальної енергетики
- 2.10. Водогрійні котли для централізованого теплопостачання
- 2.11. Електрокотли
- 2.12. Сучасний стан та напрямки розвитку котлобудування
- 2.13. Стан котельного господарства в Україні та напрямки його модернізації
- Розділ 3. Парові та газові турбіни
- 3.1. Еволюція парових турбін та їх основні типи
- 3.2. Основні елементи сучасних парових турбін
- 3.3. Основи експлуатації парових турбін
- 3.4. Стан паротурбінного обладнання в Україні
- 3.5. Шляхи удосконалення конструкцій парових турбін у світі
- 3.6. Історія розвитку енергетичного газотурбобудування
- 3.7. Основні елементи енергетичних газотурбінних установок та їх призначення
- 3.8. Створення та розвиток парогазових й газопарових установок, їх класифікація
- 3.9. Сучасний стан стаціонарного енергетичного газотурбобудування та шляхи його розвитку
- Розділ 4. Теплові електростанції
- Розділ 5. Централізоване теплопостачання великих міст
- Розділ 6. Перспективи розвитку теплової енергетики
- ЧАСТИНА 2. Гідроенергетика
- Розділ 1. Спорудження перших гідроелектростанцій. Етапи розвитку гідроенергетики
- Розділ 2. Гідроенергетичні ресурси, їх використання. Принципові схеми, параметри, режими роботи ГЕС і ГАЕС
- 2.1. Енергія й потужність водотоків
- 2.2. Гідроенергетичні ресурси та їх використання
- 2.3. Регулювання річкового стоку
- 2.4. Принципові схеми використання гідравлічної енергії на ГЕС
- 2.5. Основні енергетичні параметри ГЕС
- 2.6. Принципові схеми роботи ГАЕС
- 2.7. Основні енергетичні параметри ГАЕС
- 2.8. Режим роботи ГЕС та ГАЕС в об’єднаних енергосистемах
- 2.9. Комплексне використання та охорона водних ресурсів
- Розділ 3. Каскади ГЕС. Територіально-виробничі комплекси та енергокомплекси
- Розділ 4. Основні типи, умови експлуатації, режими роботи ГЕС і ГАЕС
- Розділ 5. Технологічне устаткування ГЕС і ГАЕС
- Розділ 6. Перспективи розвитку гідроенергетики
- Післямова
- Перелік скорочень
- Список використаної літератури
- Відомості про авторів