Розділ 2. Гідроенергетичні ресурси, їх використання. Принципові схеми, параметри, режими роботи ГЕС і ГАЕС

Галузева структура економіки. Національна економіка надто переобтяжена енергоємними галузями промислового виробництва. Тому завдання значного зниження ЕВВП для України безпосередньо пов'язане з проблемою структурної перебудови її економіки в напрямку нарощування питомої ваги інтелектуального продукту. Трансформаційні процеси в економіці України знаходять своє відображення в галузевій структурі виробництва валової додаткової вартості, яка свідчить про значне зменшення частки галузей, що виробляють товари (з 70,5% в 1990 р. до 53,8% в 2000 р.), на користь галузей, що надають послуги.

Традиційно негативною рисою української економіки протягом усього періоду її реформування є високий рівень енергоі ресурсоємності.

Одним з важливих факторів, що формують динаміку ЕВВП, є у свою чергу незадовільна галузева структура промислового виробництва. За роки реформування економіки ця структура погіршилася, оскільки питома вага паливно-сировинного комплексу, де виробляється переважно первинна та проміжна продукція, зросла із 27,3% в 1990 р. до 57,1% в 2000 р. (табл. 2.2).

Ці галузі є найбільш енерго-, паливоі матеріалоємними, що значною мірою визначає загальний рівень енергоємності ВВП.

За роки реформування економіки спостерігалися два суперечливих процеси: з одного боку, позитивне за своїм впливом зростання виробництва послуг, які характеризуються відносно невеликою енергоі ресурсоємністю, з іншого, підвищення частки енергоємних галузей промислового

Таблиця 2.2 Динаміка й галузева структура промислового виробництва, %

* Відсутні порівнянні дані статистичної звітності. виробництва.

Реалізація механізмів енергозбереження матиме подвійний ефект відносно кінцевого результату:

• зниження питомого споживання ПЕР на виробництво продукції ПЕК і чорної металургії могло б забезпечити зменшення ЕВВП орієнтовно в 1,6–1,8 раза за рахунок підвищення технологічного рівня в цих найбільш енергоємних галузях економіки;

• більш результативним, однак, міг би стати опосередкований ефект від їх реалізації через підвищення енергоефективності у всіх галузях економіки за рахунок підвищення рентабельності та, як результат, істотного нарощування обсягів ВВП.

«Тіньова» економіка. У період до 1998 р. частка «тіньової» економіки зросла до 60% загального обсягу ВВП, з урахуванням чого енергоємність ВВП реальної економіки (а не легальної її частини) є істотно меншою.

Вагомим і вкрай шкідливим є вплив «тіньового» сектора економіки на характер використання ПЕР. Підприємства, які працюють у цьому секторі, одержують надприбутки і не зацікавлені в економному використанні ПЕР. Це призводить до марнотратного їх споживання, а внаслідок поширеності даного явища – до значного зниження показників енергоефективності.

«Тіньова» економіка стала одним з визначальних факторів динаміки енергоємності ВВП протягом 90-х років.

Технологічний рівень. До причин істотного росту енергоємності ВВП протягом 1990–1996 рр. відноситься також значне зменшення обсягів виробництва у всіх галузях національної економіки, зниження рівня використання виробничих потужностей і відповідно збільшення питомих витрат ПЕР на випуск продукції в умовах порушення ритмічності виробничих процесів.

Для переважної кількості видів продукції (робіт) у галузях суспільного виробництва в другій половині 90-х років стала спостерігатися позитивна тенденція поступового зменшення питомих витрат ПЕР на їх виробництво (див., наприклад, табл. 2.3).

В електроенергетичній галузі – одній із системоутворюючих у національній економіці – починаючи з 1990 р. відбулося відносно невелике – у межах 8,2% – збільшення питомих витрат ПЕР. Однак воно мало досить затяжний характер і тільки до кінця розглянутого періоду рівень цих витрат несуттєво змінився на краще (див. табл. 2.3). Проте їх рівень як у порівнянні з 1990 р., так і особливо щодо закордонних показників (180–200 г у.п.кВт·год) вимагає послідовних зусиль з його поліпшення за рахунок впровадження сучасних технологій, оскільки обумовлює відносно низьку ефективність електроенергетичної галузі.

Таблиця 2.3 Порівняльні показники ефективності виробництва в найбільш енергоємних галузях економіки

* Відсутні порівнянні дані статистичної звітності.

Таблиця 2.4 Динаміка основних показників роботи ТЕС

Разом з тим виробничий потенціал в електроенергетиці істотно застарів. Зокрема, станом на 2005 р. 91,7% енергоблоків теплової генерації вже відпрацювали свій розрахунковий ресурс (100 тис. годин), у тому числі 65,9% перетнули визнану у світовій енергетичній практиці межу граничного ресурсу, а 38,6% – навіть межу фізичного і морального зношування.

На підвищення питомих витрат палива істотно вплинуло погіршення якості вугілля. Дійсно, з 1990 р. його калорійність знизилася з 4416 до 4069 ккал/кг в 1999–2000 рр. (див. табл. 2.4). На противагу цим процесам в Україні розроблені технології високоефективного спалювання не тільки вугілля із підвищеною зольністю, але й такі, що дозволяють використовувати як паливо відходи вуглезбагачення, обсяги нагромадження якого у відвалах складають близько 125 млн. тонн.

Як випливає з даних останнього стовпця табл. 2.4, в Україні через невиведення з експлуатації устаткування, що відпрацювало встановлені терміни або запевне неефективного, має місце ситуація, подібна ситуації в США в 70-ті роки. Тоді там утворилися великі надлишкові потужності, які лягли важким фінансовим тягарем на енергетику країни.

З погляду сучасної енергетики енергозбереження в нинішніх умовах – це не просто дбайливі витрати енергії та палива, а технічна політика, що передбачає новий погляд на існуючу техніку генерування, розподілу та використання енергії.

Диференційовані за зонами доби тарифи на електричну енергію. Одним з оптимальних шляхів розв‘язання проблеми підвищення ефективності в електроенергетиці, які не вимагають особливих капітальних витрат, могло б стати впровадження системи управління енергоспоживанням, орієнтованої на стимулювання споживачів до вирівнювання добового графіка навантажень. Із закордонного досвіду відомо, що проведення необхідних заходів у цьому випадку вимагає значно менших коштів, чим введення в експлуатацію нових енергоблоків, і разом з тим може забезпечити зниження реальних потреб економіки в генеруючих потужностях щонайменше на 10–15%. Для стимулювання вирівнювання добового графіка електричного навантаження в Україні на початку поточного десятиліття Національною комісією з регулювання електроенергетики були введені диференційовані за зонами доби тарифи на електричну енергію. На сьогодні застосовують два види таких тарифів: двозонні та тризонні, загальні характеристики яких представлені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Загальна характеристика диференційованих за зонами доби тарифних коефіцієнтів (введені в листопаді 2009 р.)

Їх застосування об'єктивно сприяє вирівнюванню добового графіка електричного навантаження і, як уже зазначалося, ефективності функціонування електроенергетичної системи України в цілому.