Книга 3. Развитие теплоэнергетики и гидроэнергетики
Все в світі складається з молекул, які являють собою складні комплекси взаємодіючих атомів. Молекули – це найменші частки речовини, які зберігають її хімічні властивості. Молекула складається з однакових (в простій речовині) або різних (в хімічній сполуці) атомів, об`єднаних хімічними зв`язками.
Атом – найменша частка хімічного елемента, яка є носієм його хімічних властивостей. Всі атоми хімічних елементів мають однакову структуру. Їх лінійний розмір в діаметрі становить приблизно 10-10м. Атом складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів, які рухаються навколо ядра і розміщені на електронних орбітах атома.
Електрони в атомі згруповані на оболонках (шарах), які прийнято позначати літерами K, L, M, N, O, P, Q. Будова електронних оболонок підпорядкована строгому фізичному законові – «в одному атомі не може бути двох електронів, що знаходяться в одному і тому ж енергетичному стані». Цей стан визначається трьома параметрами: енергією зв`язку електрона в атомі, характером його обертання навколо ядра (орбітальним моментом) і обертання навколо власної осі (спіном). Кожна електронна орбіта відповідає цілком конкретному значенню енергії зв`язку, завдяки якому електрони утримуються в атомі. Електрони, що отримали додаткову енергію, можуть переходити на орбіту, більш віддалену від ядра, або взагалі залишати межі атома. Стан атома, в якому електрони перейшли з властивої їм оболонки на більш віддалену від ядра орбіту, є, як правило, нестійким. Час його перебування в такому збудженому стані не перевищує 10 -8 с. При переході електрона з віддаленої на ближчу до ядра орбіту виділяється енергія.
Ядро – центральна частина атома, що складається з позитивно заряджених протонів і нейтральних нейтронів. Ці частинки, які називаються нуклонами, утримуються в ядрах короткодіючими силами тяжіння, що виникають за рахунок обміну квантами так званої «сильної» взаємодії. Розміри ядра приблизно в 10–100 тисяч разів менше лінійних розмірів атома (діаметр ядра порядку 10 -14 м). Незважаючи на відносно малі розміри ядра, в ньому зосереджена практично вся маса атома, що обумовлює дуже високу щільність ядерної речовини. Маса ядра дещо нижче суми мас складаючих його протонів і нейтронів у вільному стані. Ця різниця називається «дефектом маси».
Ядро елемента X прийнято позначати як або X-A, де Z – заряд ядра, який дорівнює числу протонів, що визначає атомний номер ядра; A – масове число ядра, що дорівнює сумарному числу протонів і нейтронів.
Протон – елементарна частинка, що має одиничний позитивний заряд, рівний за абсолютною величиною заряду електрона. Він є ядром атому найпростішого водню.
Нейтрон – незаряджена елементарна частинка з масою спокою, яка дещо перевищує масу протона. У вільному стані нейтрон – нестійка частинка і зазнає перетворень. Велика проникаюча здатність нейтронів пояснюється тим, що ці частинки не заряджені. Вони вільно пролітають крізь атоми, не взаємодіючи з їх електронами і не затримуючись у своєму русі, якщо тільки не стикаються з ядрами.
Протон і нейтрон позначаються відповідно і
, де нижні індекси позначають заряд, а верхні – масу в атомних одиницях маси (а.о.м.), яка округляється до одиниці. В якості а.о.м. прийнята 1/12 частина маси атома вуглецю. Маса протона і нейтрона в 1840 разів більше маси електрона. Для протонів і нейтронів існує загальна назва нуклони. Позитивний заряд ядра визначається кількістю протонів у ньому.
Атом будь-якого хімічного елемента характеризується двома головними параметрами: масовим числом і атомним номером елемента в Періодичній системі хімічних елементів Д.І. Менделєєва. Масове число А – сумарне число протонів і нейтронів в ядрі даного атома. Атомний номер Z – число протонів, що входять до складу ядра. Виходячи з цих визначень, число нейтронів в ядрі дорівнює N = A – Z.
Ядра елементів з однаковим числом протонів, але різним числом нейтронів називаються ізотопами. Як приклад можна навести природний уран, який має три ізотопи На сьогодні відомо близько 1500 ізотопів. Одні з них стійкі (стабільні), інші – нестійкі, радіоактивні.
Заряд і масове число є основними характеристиками атомних ядер. Різновиди атомів, що визначаються певним масовим числом і атомним номером, називають нуклідами і позначають символом елемента із зазначенням атомного номера (внизу зліва) і масового числа (угорі ліворуч), наприклад: У періодичній системі елементи розташовані строго послідовно в порядку зростання заряду ядер їх атомів. При цьому властивості елементів перебувають у періодичній залежності від заряду ядер їх атомів. У кожному періоді системи хімічних елементів Д.І. Менделєєва йде побудова нового електронного шару, а у великих періодах також добудова внутрішніх шарів. Тому число електронних шарів в атомі зазвичай дорівнює номеру періоду, в якому знаходиться відповідний елемент.
При нормальному стані атома кількість його електронів, що рухаються навколо ядра, відповідає кількості протонів в ядрі, що приводить до нейтралізації сумарних негативних зарядів електронів і позитивного заряду ядра. У цьому стані атом є електрично нейтральною системою.
Стійкість атомних ядер обумовлена ядерними силами тяжіння, які утримують нуклони в ядрі. Особливість їх полягає в тому, що вони досить великі на відстанях, співставних з розмірами ядра (в 2–3 рази перевершують сили відштовхування Кулона, що діють між зарядженими частками, які входять до складу ядра). Ця особливість ядерних сил обумовлена енергією зв`язку, яка становить кілька мільйонів електрон-вольт, що від кількох сотень до кількох тисяч разів перевищує енергію зв`язку електрона в атомі. При цьому важливо підкреслити, що стійкість ядер атомів забезпечується лише при цілком певних співвідношеннях протонів і нейтронів. Для легких ядер їх кількість майже однакова, для важких – кіькість нейтронів зростає. Ядра атомів, що знаходяться наприкінці таблиці Менделєєва (з атомним номером Z > 82), як правило, нестійкі. При збільшенні сумарного числа нуклонів зменшується сила ядерних тяжінь і ефект кулонівських сил відштовхування починає превалювати. У таких атомах сили ядерних тяжінь вже не вистачає для забезпечення повної стійкості ядер, що призводить до процесів їх внутрішньої перебудови (самовільним перетворенням), що супроводжуються виділенням енергії. Таким чином, у хімічних елементів з атомним номером (зарядом ядра) Z < 83 існують як стабільні, так і радіоактивні ізотопи. В елементів з атомним номером Z > 84 є лише радіоактивні ізотопи. Такі ізотопи називають радіонуклідами. Процес спонтанного переходу атомного ядра в інше ядро або ядра з випусканням при цьому різних частинок називається радіоак тивним розпадом, або радіоактивністю.
- Введение
- ЧАСТЬ 1. Теплоэнергетика
- Раздел 1. Основные понятия в теплоэнергетике
- Раздел 2. Паровые и водогрейные котлы
- 2.1. Общие сведения, классификация паровых и водогрейных котлов
- 2.2. Органическое топливо и типы топочных устройств для его сжигания
- 2.3. Паровые котлы малой и средней производительности
- 2.4. Паровые энергетические котлы
- 2.5. Паровые котлы энергоблоков ТЭС
- 2.6. Котлы-утилизаторы и энерготехнологические котлы
- 2.7. Создание и усовершенствование водогрейных котлов
- 2.8. Водогрейные котлы малой мощности
- 2.9. Водогрейные котлы для коммунальной энергетики
- 2.10. Водогрейные котлы для централизованного теплоснабжения
- 2.11. Электрокотлы
- 2.12. Современное состояние и направления развития котлостроения
- 2.13. Состояние котельного хозяйства в Украине и направления его модернизации
- Раздел 3. Паровые и газовые турбины
- 3.1. Эволюция паровых турбин и их основные типы
- 3.2. Основные элементы современных паровых турбин
- 3.3. Основы эксплуатации паровых турбин
- 3.4. Состояние паротурбинного оборудования в Украине
- 3.5. Пути совершенствования конструкций паровых турбин в мире
- 3.6. История развития энергетического газотурбостроения
- 3.7. Основные элементы энергетических газотурбинных установок и их назначение
- 3.8. Создание и развитие парогазовых и газопаровых установок, их классификация
- 3.9. Современное состояние стационарного энергетического газотурбостроения и пути его развития
- Раздел 4. Тепловые электростанции
- Раздел 5. Централизованное теплоснабжение крупных городов
- Раздел 6. Перспективы развития тепловой энергетики
- ЧАСТЬ 2. Гидроэнергетика
- Раздел 1. Сооружение первых гидроэлектростанций. Этапы развития гидроэнергетики
- Раздел 2. Гидроэнергетические ресурсы, их использование. Принципиальные схемы, параметры, режимы работы ГЭС и ГАЭС
- 2.1. Энергия и мощность водотоков
- 2.2. Гидроэнергетические ресурсы и их использование
- 2.3. Регулирование речного стока
- 2.4. Принципиальные схемы использования гидравлической энергии на ГЭС
- 2.5. Основные энергетические параметры ГЭС
- 2.6. Принципиальные схемы работы ГАЭС
- 2.7. Основные энергетические параметры ГАЭС
- 2.8. Режим работы ГЭС и ГАЭС в объединенных энергосистемах
- 2.9. Комплексное использование и охрана водных ресурсов
- Раздел 3. Каскады ГЭС. Территориально-производственные комплексы и энергокомплексы
- Раздел 4. Основные типы, условия эксплуатации, режимы работы ГЭС и ГАЭС
- Раздел 5. Технологическое оборудование ГЭС и ГАЭС
- Раздел 6. Перспективы развития гидроэнергетики
- Заключение
- Перечень сокращений
- Список использованной литературы
- Сведения об авторах