Книга 3. Развитие теплоэнергетики и гидроэнергетики
Раздел 2. Гидроэнергетические ресурсы, их использование. Принципиальные схемы, параметры, режимы работы ГЭС и ГАЭС
Методика визначення енергоефективності. Основою для оцінки ефективності національної економіки є показник енергоємності ВВП (ЕВВП). Процес його визначення в Україні був формалізований тільки в 2000 р. і вже відповідно до цього була визначена ЕВВП у національній економіці ретроспективно аж до початку 90-х років.
Як уже відзначалося в попередньому розділі, ЕВВП визначає обсяг споживання ПЕР для задоволення енергетичних виробничих і невиробничих потреб держави на одиницю ВВП. Відповідно до прийнятої в Україні методики ЕВВП Е співвідноситься з первинним споживанням ПЕР:
Е = Р/VВВП, де VВВП – обсяг ВВП; Р – обсяг споживання ПЕР на енергетичні цілі.
Наведені нижче показники динаміки ЕВВП в Україні визначені саме на основі застосування згаданої методики.
Динаміка ЕВВП в Україні. Досить драматичною динамікою характеризується історія українського енергозбереження періоду її власної державності.
Початок 90-х років ХХ століття в Україні можна охарактеризувати як період усвідомлення важливості проблеми енергозбереження на суспільному рівні. Тоді, ще під час відсутності відповідного законодавства (Закон України «Про енергозбереження» був прийнятий тільки в 1994 р.), часто висловлювалася сентенція, що ось наступить подорожчання енергоресурсів відповідно до ринкової вартості й усе стане на свої місця з погляду ефективності їх споживання.
Перша частина цієї сентенції здійснилася дуже швидко: вартість імпортованого газу протягом досить короткого періоду зросла в десятки разів. Проте на практиці все виявилося набагато складнішим: результат склався прямо протилежним очікуваному. Низький рівень енергоефективності національного виробництва в сукупності зі зростанням ціни імпортованого газу стали однієї з визначальних причин кризових явищ в економіці України 90-х років і, у свою чергу, – подальшого погіршення ЕВВП. Це ілюструє наведена нижче динаміка основних показників економіки України (табл. 2.1).
Як видно з матеріалів цієї таблиці, ЕВВП національної економіки періоду становлення державності України в 1990–1996 рр. зросла на 42%.
Із самого початку висока енергоємність ВВП в Україні є наслідком певної технологічної відсталості, незадовільної структури національної економіки і впливу «тіньового» сектору. Вона об'єктивно обмежує конкурентоздатність національного виробництва та лягає важким тягарем на економіку, тим більше в умовах її зовнішньої енергетичної залежності.
На відміну від розвинених країн, де енергозбереження є елементом економічної й екологічної доцільності, для України це питання виживання, оскільки дотепер не вирішена проблема збалансованого платоспроможного споживання, як внутрішнього, так і по імпорту ПЕР.
Проблема незбалансованого внутрішнього споживання ПЕР має різко негативні економічні та соціальні наслідки:
• частина міського населення України забезпечується водопостачанням лише кілька годин у добу, звичайним явищем в 90-ті роки ХХ в. стали в регіонах відключення від електропостачання, якість теплопостачання часто не відповідає встановленим вимогам;
• конкурентоздатність вітчизняної, досить енергоємної, продукції досягається лише ціною значного зниження складової витрат на оплату праці;
• поступово руйнується інфраструктура паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) і комунальних підприємств водоі теплозабезпечення.
Таблиця 2.1 Показники, що характеризують динаміку енергоємності ВВП в Україні протягом 1990–2006 рр. (вартісні показники – у цінах 2006 року)
Рік |
Споживання первинних ПЕР, млн. т у.п. |
Обсяг ВВП, млрд. грн. |
Енергоємність ВВП |
Рік |
Споживання первинних ПЕР, млн. т у.п. |
Обсяг ВВП, млрд. грн. |
Енергоємність ВВП |
||
Рік |
Споживання первинних ПЕР, млн. т у.п. |
Обсяг ВВП, млрд. грн. |
кг у.п. грн. |
% до попереднього року |
Рік |
Споживання первинних ПЕР, млн. т у.п. |
Обсяг ВВП, млрд. грн. |
кг у.п. грн. |
% до попереднього року |
1990 |
340,9 |
799,63 |
0,43 |
– |
1999 |
191,1 |
326,53 |
0,58 |
98,0 |
1991 |
330,1 |
730,05 |
0,45 |
106,1 |
2000 |
185,4 |
345,78 |
0,53 |
91,6 |
1992 |
292,7 |
657,84 |
0,44 |
99,8 |
2001 |
183,1 |
377,69 |
0,49 |
90,4 |
1993 |
259,4 |
564,40 |
0,46 |
103,3 |
2002 |
184,1 |
397,27 |
0,46 |
95,6 |
1994 |
225,2 |
435,10 |
0,52 |
112,6 |
2003 |
193,1 |
434,60 |
0,44 |
95,7 |
1995 |
216,5 |
382,13 |
0,57 |
109,5 |
2004 |
196,7 |
487,20 |
0,40 |
90,9 |
1996 |
206,7 |
343,81 |
0,60 |
106,1 |
2005 |
198,9 |
500,30 |
0,40 |
98,5 |
1997 |
204,3 |
333,61 |
0,61 |
101,9 |
2006 |
201,8 |
535,90 |
0,38 |
94,7 |
1998 |
195,3 |
327,19 |
0,60 |
97,5 |
2007 |
199,80 |
574,90 |
0,35 |
92,1 |
У зв'язку із цим варто особливо наголосити, що проблема захисту населення від непомірно високих витрат на енергоресурси та комунальні послуги не лежить у площині широко пропагандованої тези про недопущення росту тарифів, а вимагає зваженої політики енергозбереження.
Неефективне внутрішнє споживання ПЕР веде також до значного – понад 50% – їх імпорту, що створює значну залежність від країн-експортерів і, відповідно, є питанням енергетичної безпеки держави. Разом з тим потенціал енергозбереження в Україні, що може бути реалізований, становить 42–48% обсягу споживаних ПЕР. Його реалізація дозволить зняти в основному гостроту проблеми зовнішньої енергетичної залежності. Таким чином, проблема енергозбереження та платоспроможного попиту на енергоресурси за своєю важливістю не поступається перед проблемою диверсифікації джерел їх надходжень.
В Україні не вирішені також у повному обсязі питання збалансованого платоспроможного споживання ПЕР по імпорту. Це в значній мірі зачіпає геополітичні інтереси України як транзитної європейської держави, завдяки чому країна покриває значну частину потреби в газі як плату за його транзит.
Таким чином, фактор енергоефективності є одним з визначальних для національної економіки України. У цілому тут фокусуються як проблеми ефективності ПЕК, так і здатності останнього ресурсно забезпечити ефективне функціонування економіки загалом.
Економічні передумови. Саме фактор низкої енергоефективності став одним з визначальних у розвитку кризових явищ в українській економіці. Дійсно, у структурі витрат на виробництво промислової продукції в першій половині 90-х років ХХ століття майже втроє зросла вартісна складова ПЕР у матеріальних витратах на цю продукцію, досягши 42% загального обсягу (мал. 2.1).
Зростання питомої ваги витрат на ПЕР обумовлене декількома факторами, найбільш вагомим серед яких є розбіжність індексів росту цін. Цей індекс для продукції електроенергетики і паливної промисловості склав відповідно 1,394 й 1,85, якщо прийняти індекс цін промислової продукції в цілому за цей же період дорівнюючим одиниці. Першопричиною цих явищ стало значне зростання вартості імпортних ПЕР протягом згаданого періоду. Як результат впливу цієї сукупності факторів складова витрат на енергоресурси в структурі ціни промислової продукції протягом 1990– 1997 рр. зросла в межах 6,2–18,9%, а рентабельність, навпаки, зменшилася від 16,8% до свого мінімального значення в 1997 році – 5,7%; лише в 1999 р. останній показник зріс до 9,1%. Низька рентабельність стала у свою чергу однією з причин вимивання оборотних коштів в економіці, сприяючи в такий спосіб її бартеризації та іншим негативним наслідкам з погляду переходу до ринкових відносин. Бартеризація ж несумісна з режимом енергозбереження, оскільки собівартість продукції стає другорядним фактором.
Раздел 1. Сооружение первых гидроэлектростанций. Этапы развития гидроэнергетики
2.1. Энергия и мощность водотоков