Книга 5. Електроенергетика та охорона навколишнього середовища. Функціонування енергетики в сучасному світі
3.2.2. Загальна характеристика радіоактивності
Явище радіоактивності було відкрито в 1896 р А. Беккерелем, який виявив проникаюче випромінювання сполук урану, що діє на емульсію фотопластинки. При цьому він встановив, що інтенсивність випромінювання визначається тільки кількістю урану в препараті й абсолютно не залежить від того, в які сполуки він входить. Тобто ця властивість характерна не сполукам, а конкретному хімічному елементу – урану.
Явище самовільного випускання хімічними елементами випромінювання, що має високу проникаючу здатність та іонізуючі властивості, отримало назву природної радіоактивності. Елементи, які випускають таке випромінювання, називаються радіоактивними. Радіоактивними є всі елементи з порядковим номером більше 83 в таблиці Менделєєва (Z > 83), а також окремі ізотопи більш легких елементів.
Радіоактивність полягає в тому, що ядра радіоактивних елементів самовільно розпадаються з випусканням α-,β-частинок і γ-квантів чи шляхом ділення; при цьому вихідне ядро перетворюється в ядро іншого елемента.
Вже в перших дослідженнях було виявлено, що α-,β-промені відхиляються магнітним полем в різні боки, а γ-промені не відхиляються зовсім. Результати дослідження властивостей випромінювання наведено в табл. 3.1
Природна радіоактивність – самовільний розпад ядер елементів, які зустрічаються в природі. Зараз налічується близько 70 радіонуклідів природного походження. Послідовність нуклідів, кожен з яких самовільно завдяки радіоактивному розпаду переходить у наступний до тих пір, поки не буде отримано стабільний ізотоп, називається радіоактивним рядом. Вихідний нуклід називається материнським, а всі інші нукліди в ряду називають дочірніми. Всі вони генетично пов'язані між собою і знаходяться в певному співвідношенні.
Радіоактивні елементи природного походження умовно можуть бути розділені на три групи: радіоактивні ізотопи, що входять до складу радіоактивних сімейств, родоначальниками яких є уран 238U, торій 232Th і актиноуран 235AcU; окремі радіонукліди, які не мають генетичного зв'язку між собою: калій 40К, кальцій 48Са, рубідій 87Rb та ін; радіоактивні ізотопи, які безперервно виникають на Землі в результаті ядерних реакцій, під впливом космічних променів, в першу чергу вуглець 14С, берилій 7Ве і тритій 3Н.
Радіація заповнює весь Всесвіт. Радіоактивні речовини увійшли до складу Землі із самого її зародження. Вони знаходяться в гірських породах, воді, рослинах та тваринах. Навіть в органах людини завжди присутня певна незначна кількість радіоактивних елементів.
Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел радіації. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них зовсім неможливо. Радіоактивні речовини можуть знаходитися поза організмом і опромінювати його зовні (зовнішнє опромінення). Вони також можуть опинитися в повітрі, в їжі або у воді й потрапити всередину організму (внутрішнє опромінення).
Штучна радіоактивність – самовільний розпад ядер елементів, отриманих штучним шляхом через відповідні ядерні реакції, – відкрита французькими фізиками Фредеріком та Ірен Жоліо-Кюрі в 1934 р. На даний час відомо понад 1500 штучно-радіоактивних ізотопів, тоді як природно-радіоактивних ізотопів існує лише близько 40, а кількість стійких (нерадіоактивних) ізотопів дорівнює 260.
Принципової різниці між природною і штучною радіоактивністю немає, оскільки ядерні перетворення можна викликати за допомогою заряджених частинок (протонів, ?-частинок тощо), фотонного випромінювання або нейтронів. Однак серед штучно-радіоактивних речовин часто зустрічається ще інший тип розпаду, не властивий природнорадіоактивним елементам. Це розпад з випусканням позитронів – частинок, які мають масу електрона, але несуть позитивний заряд (е+). За абсолютною величиною заряди позитрона й електрона рівні.
Основна маса радіоактивних ізотопів отримана штучно в ядерних реакторах і прискорювальних установках в результаті взаємодій іонізуючих випромінювань зі стабільними ізотопами.
Таблиця 3.1 Основні характеристики властивостей випромінювання речовини
Позначення |
Природа |
Зарядове і масове число |
Енергія |
Швидкість |
α–промені |
потік повністю іонізованих атомів гелію |
або |
4–9 МэВ |
107 м/с |
β–промені |
потік швидких електронів |
або |
безперервний спектр енергії від 0 до 782 кэВ |
108 м/с |
γ–промені |
жорстке електромагнітне випромінення (?=10-2 нм) |
– |
лінійчастий спектр енергії |
3·108 м/с |
- Вступ
- ЧАСТИНА 1. Відновлювальна нетрадиційна енергетика
- Розділ 1. Загальні відомості про відновлювальні нетрадиційні джерела енергії
- Розділ 2. Джерела відновлювальної нетрадиційної енергетики
- Розділ 3. Перспективи розвитку відновлювальної нетрадиційної енергетики
- ЧАСТИНА 2. Енергозбереження
- ЧАСТИНА 3. Електроенергетика та охорона навколишнього середовища
- Розділ 1. Історія охорони навколишнього середовища
- Розділ 2. Вплив теплоенергетики на навколишнє середовище
- Розділ 3. Атомна енергетика та навколишнє середовище
- Розділ 4. Вплив гідроенергетичних об’єктів на навколишнє середовище
- 4.1. Особливості взаємодії гідроенергетичних об’єктів з навколишнім середовищем
- 4.2. Фактори впливу гідроенергетичних об’єктів на навколишнє середовище
- 4.3. Екологічні вимоги з охорони навколишнього середовища в період спорудження гідроенергетичних об’єктів
- 4.4. Екологічні вимоги з охорони навколишнього середовища при експлуатації гідроенергетичних об’єктів
- 4.5. Моніторинг навколишнього середовища
- Розділ 5. Відновлювальна нетрадиційна енергетика та охорона навколишнього середовища
- Розділ 6. Екологічні аспекти впливу електричних полів ліній електропередач надвисокої напруги на навколишнє середовище
- ЧАСТИНА 4. Організаційно-правові та економічні аспекти функціонування енергетики
- Розділ 1. Енергетична безпека
- Розділ 2. Законодавство, що регулює відносини в паливно-енергетичному комплексі
- Розділ 3. Світовий досвід організації ринків електричної енергії
- Розділ 4. Моделі організації ринків електроенергії
- Розділ 5. Розвиток ринкового реформування електроенергетики України
- Розділ 6. Сучасні автоматизовані системи контролю та обліку енергоресурсів (АСКУЕ)
- ЧАСТИНА 5. Основні тенденції розвитку світової енергетики
- Післямова
- Перелік скорочень
- Використана література
- Відомості про авторів