4.3. Очікувані результати реалізації та можливі напрями корегування Енергетичної стратегії України

Основним результатом виконання стратегії слід вважати забезпечення в потрібних обсягах надійного і якісного постачання економіки і соціальної сфери країни енергетичними продуктами, підвищення економічної ефективності та екологічної безпеки завдяки впровадженню новітніх технологій шляхом модернізації, реконструкції та введення в експлуатацію нового обладнання. При цьому передбачається досягти:

• зниження енергомісткості ВВП з 0,89 кг у.п. на 1 долар США (ПКС) в 2005 році до 0,41 кг у.п. на 1 долар США (ПКС) в 2030 р. (тобто в 2,2 рази) за рахунок структурного й технологічного енергозбереження (мал. 4.9);

• оптимізації структури виробітку електроенергії за видами палива із забезпеченням такого співвідношення: АЕС – 52,1%, ТЕС, ТЕЦ, блок-станції – 42,9%, інші типи генерування – 5%;

• підвищення ефективності й екологічної чистоти електроенергетичного комплексу і теплопостачання;

• гарантування енергетичної безпеки шляхом зменшення рівня енергетичної залежності країни від зовнішніх поставок палива (природний газ, нафта, уран) з 54,4% в 2005 році до 11,7% в 2030 році, у тому числі за рахунок збільшення використання власного вугілля, урану й газу;

• зростання виробітку електроенергії на власному паливі з 42% в 2005 році до 91,8% в 2030 р.;

• диверсифікації джерел енергопостачання за рахунок участі України в міжнародних енергетичних проектах, зокрема в розробці нафтогазових родовищ і розвитку нафтогазової інфраструктури за кордоном;

• створення в країні стратегічних резервів нафти і природного газу для використання в надзвичайних ситуаціях та ринкового регулювання цін.

Державне регулювання розвитку енергетики здійснюватиметься за допомогою відповідної цінової, податкової, митної, антимонопольної політики та інших засобів регулювання природних монополій, удосконалення законодавства і правової бази функціонування енергетичного сектора економіки. Важливим засобом досягнення цілей і завдань Енергетичної стратегії України до 2030 року стане формування належного економічного й соціального середовища, сприятливої громадської думки.

Можливі напрями корегування й реалізації Енергетичної стратегії країни. Насамперед варто взяти до уваги, що стратегія не є документом прямої дії. Це скоріше директива, інформаційно-аналітичний матеріал, орієнтир щодо основних напрямів, основа для опрацювання галузевих програм (планів) на період до 2015–2020 років, перелік яких визначений стратегією у розділі 16.1 «Реалізація Енергетичної стратегії».

Мал. 4.9. Зниження енергомісткості ВВП за рахунок структурного й технологічного енергозбереження

У цих програмах повинен забезпечуватися високий ступінь деталізації, аж до проектів конкретних об'єктів і технологій, мають визначатися обсяги й можливі джерела фінансування робіт, заходи щодо екологізації підприємств ПЕК. Саме державні програми мають законодавчий статус.

У програмах розвитку теплових електростанцій та ядерної енергетики, зокрема у розділах, що визначають потрібні обсяги введення в дію нових потужностей ТЕС і АЕС, оновлення й модернізації енергоблоків ТЕС, виведення з експлуатації застарілих енергоблоків, враховуватимуться уточнені показники низки інших програм, які мають розроблятися відповідно до Енергетичної стратегії, як таких, які визначають обсяги приросту енергоспоживання (використання енергії для опалення житла, експорту електроенергії тощо), так і тих, котрі дають зниження споживання енергії (енергозбереження, впровадження сучасних систем комбінованого виробітку електроенергії й тепла та інших новітніх технологій тощо). При цьому може виявитися можливим зменшити обсяг списання енергоблоків ТЕС і відповідно збільшити обсяг реабілітації устаткування діючих електростанцій.

Реальна динаміка приросту ВВП, інших показників економічного розвитку в прогнозованих періодах, цінових тенденцій на світових ринках паливних ресурсів, швидші, ніж планувалося, темпи освоєння економічно доцільного потенціалу нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, нових технологій енергетики може привести до істотного зниження передбачених стратегією обсягів виробітку електроенергії, введення нових потужностей АЕС і ТЕС із відповідною корекцією фінансових, екологічних та інших параметрів, визначених стратегією.

За визначенням стратегія розглядається як спільний план керування виконанням великомасштабних рішень і означених нею основних напрямів діяльності, послідовне здійснення яких повинне забезпечити основні цілі держави в конкретній сфері. Тому найважливішим моментом здійснення Енергетичної стратегії має бути встановлений порядок моніторингу, корегування та контролю реалізації ухвалених програм і напрямів розвитку енергетики.

Як показали минулі після ухвалення стратегії роки, саме цей фактор є найслабшою ланкою втілення її в життя.

Важливим чинником виконання стратегії є стан економіки та соціальної сфери країни і, зокрема, цінова політика. Без перегляду тарифів на електроенергію адекватно зростанню цін на паливні ресурси не можуть бути створені умови для стабільного функціонування електроенергетики, а без інвестиційної складової в тарифі не забезпечуватиметься її розвиток.

Основними організаційними документами здійснення стратегії стали розпорядження Кабінету Міністрів України щодо схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року і затвердження плану заходів з її виконання на 2006–2010 рр.

Роки, що минули після схвалення стратегії (докризовий період), підтвердили реальність прогнозів динаміки виробітку і споживання електроенергії. Відповідно до стратегії запропонована схема розвитку ОЕС України до 2010 року і на перспективу до 2015 року. Успішне виконання у 2009 році проекту будівництва підстанції 750 кВ «Київська», будівництво ПЛ 380 кВ для електропостачання півдня Одеської області та видачі потужності споруджуваної Дністровської ГАЕС, а також вирішення з міжнародними фінансовими організаціями питань кредитування будівництва ПЛ – 750 кВ, Запорізька АЕС – ПС «Каховська», Рівненська АЕС – ПС «Київська» та інших свідчить про реальність планів та напрямів розвитку магістральних та міждержавних електромереж України.

У 2007–2008 рр. Мінпаливенерго спільно з енергокомпаніями опрацювало схеми розвитку розподільчих електромереж регіонів та програму розвитку і модернізації теплоелектростанцій країни, затверджені відповідними рішеннями уряду України. Своєчасне фінансування цих та інших програм у належних обсягах можливе лише в умовах переходу на ринкові принципи формування тарифів і цін на енергоресурси.

Основною тенденцією розвитку енергетики світу на період до 2050 року згідно з прогнозами МЕА буде стимульоване впровадження енергоефективних технологій в секторі кінцевого споживання енергії, низьковуглеродних технологій використання органічного палива, розвитку атомної енергетики, нетрадиційних і відновлювальних джерел енергії, тобто енергетичних технологій, скерованих на кардинальне зниження викидів парникових газів.

Слід зазначити, що основні положення Енергетичної стратегії України повністю відповідають основним пріоритетам МЕА за винятком положення, що визначає орієнтування теплової енергетики країни на використання власного вугілля.

Цілком можливо, що за результатами Міжнародної конференції з питань протидії глобальному потеплінню (грудень 2009 р., Копенгаген) енергетичні технології, спрямовані на зниження викидів парникових газів, матимуть значно більшу, ніж нині, фінансову підтримку внаслідок різкого зростання цін на викиди вуглецю, повноцінного впровадження механізмів міжнародної торгівлі квотами на викиди. У цьому випадку технології біота вітроенергетики, сонячної енергетики, інші «зелені» технології зможуть значно підвищити свою інвестиційну привабливість.

Якщо такі технології дозволять збільшити обсяги виробництва енергії з нетрадиційних джерел (а це підтвердить одна з 34 програм, визначених стратегією, що підлягають розробці, а саме програма «Розвиток нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії»), то відповідно відкорегуються у бік зменшення обсяги зростання теплової і атомної енергетики, видобутку палива, показники енергозбереження (програма «Енергозбереження») та інші показники розвитку енергетики країни.

Корегування основних показників Енергетичної стратегії повинно проводитись на основі макроекономічних показників затвердженої у встановленому порядку Економічної стратегії України, структурної перебудови галузей економіки, передбаченої в ній, з урахуванням наслідків фінансово-економічної кризи. Пріоритетами мають стати наукомісткі та енергозберігаючі технології, підвищення інноваційно-інвестиційної активності в галузях паливно-енергетичного комплексу. Це стане основою забезпечення енергетичної і в цілому національної безпеки країни.