Книга 5. Электроэнергетика и охрана окружающей среды. Функционирование энергетики в современном мире
Італія. Об'єднання електричних товариств «Група Едісона» на 1924 р. мало у своєму розпорядженні систему з'єднаних між собою станцій і мереж, охоплюючих всю північну промислову частину країни – П'ємонт, Лігурію, Ломбардію, Венецію й Емілію, і була за своїми розмірами найбільшою у Європі. Загальна потужність всіх приєднаних до об'єднаної мережі генераторних установок становила 455 МВт, з них об'єднанню належали гідроелектростанції потужністю 280 МВт і теплові станції потужністю 63 МВт. Загальне річне споживання електроенергії в об'єднаній системі за 1924 р. склало 1,7 млрд. кВт·год. Завдяки об‘єднанню мереж коефіцієнт використання встановленої потужності вдалося довести до 4360 годин на рік. Однак середня і південна частини Апеннінського півострова, а також Сицилія все ще не мали централізованого електропостачання. Довжина найбільш протяжних ліній для передачі електричної енергії склала понад 300 км при напрузі 130 кВ.
Сполучені Штати Америки. На початку ХХ століття об'єднана електрична система розвивалася бурхливими темпами й до 1930 року охопила практично всю територію США. У північно-східній, найбільш населеній й споживаючій біля половини всієї електроенергії частині Сполучених Штатів Америки, був створений, як відзначалося вище, спеціальний об'єднавчий комітет, що розробив програму перетворення окремих електричних мереж США за допомогою ліній електропередачі напругою 220 кВ у надпотужну електричну систему. Передбачалося, що завершення цього грандіозного завдання повинне дати щорічну економію вугілля у 50 млн. тонн і значно понизити вартість електроенергії. Південносхідні штати (Алабама, Джорджія, Теннессі, Північна й Південна Кароліна) в 1924 році вже мали у своєму розпорядженні широко розгалужену електричну мережу з напругою до 220 кВ із річним споживанням електроенергії у 50 млрд. кВт·год (500 кВт·год на одного мешканця), що складало біля половини річного споживання всієї земної кулі. Вражаючі результати дало об’єднання електричних мереж Каліфорнії, де річне споживання на одного мешканця склало рекордну цифру у 1200 кВт·год.
Франція. У 1920 році у Франції експлуатувалися наступні найбільш великі системи об'єднаних мереж: мережа Товариства передачі енергії центру Франції (120 кВ); мережа Товариства передачі енергії Альп (120 кВ); лінія високої напруги Тулуза–Бордо (150 км) з великою розподільною мережею для постачання електроенергії від гідроелектростанцій Піренеїв; державна розподільна мережа провінцій сумарною довжиною 1100 км. Загальна потужність діючих енергетичних установок становила 800 МВт (споруджуваних – 340 МВт), а річне споживання електроенергії на одного мешканця в промислових районах – від 250 до 300 кВт·год с перспективою досягнення рівня в 500 кВт·год при об’єднанні окремих електричних систем.
Для реалізації поставленого завдання в 1925 р. була розроблена державна програма об'єднання мереж трьох головних районів розташування гідроелектростанцій – Альп, Центрального узгір’я й Піренеїв – за допомогою потужних ліній електропередачі напругою в 150 й 220 кВ.
Інші найбільш промислово розвинені країни Європи також вирішували завдання з’єднання окремих електричних мереж у загальну систему. Зокрема, у Німеччині був розроблений проект об'єднання чотирьох найбільш великих регіональних електричних систем – Рейнської, Центру й Півдня Німеччини й Східної Пруссії – за допомогою ліній електропередачі напругою 220 кВ. Після винаходу в 1912 р. у Німеччині підвісних ізоляторів бурхливими темпами почалося освоєння передачі електроенергії змінним струмом високої напруги.
У Швеції у зв'язку з тим, що 95% електроенергії вироблялося на гідроелектростанціях півночі країни, а найбільш заселені й промислово розвинені райони були розташовані на півдні, в період з 1920 по 1925 р. було побудовано кілька потужних з’єднувальних ліній між північчю й півднем напругою 132 кВ із перспективою підвищення до 220 кВ у разі зростання навантаження.
В Україні й Росії аж до 20-х років XX століття не було в строгому сенсі енергетичних систем. Навіть найбільші міста й промислові райони мали розрізнені генерувальні джерела, що працювали з різними напругами, частотою, родом струму. На початку ХХ століття в Росії експлуатувалася досить незначна кількість малопотужних фабрично-заводських електростанцій і місцевих електричних мереж. Досить відзначити, що частка витрати палива на електростанціях на 1908 р. становила близько 1% усієї витрати палива в промисловості Росії (у США й Німеччині – від 10 до 14%). У наступні 5 років виробництво електроенергії значно зросло і досягло в 1914 році величини 2,04 млрд. кВт·год.
Революційні катаклізми, руйнівні перша світова й громадянська війни не дозволили налагодити в радянській державі планомірну роботу зі створення й об'єднання електричних мереж високої напруги. Відповідно до плану ГОЕЛРО, прийнятого в 1920 р., таке об'єднання тільки намічалося, а практичний досвід повністю був відсутній. Однак глибокі теоретичні дослідження й видатні винаходи М.О. Доліво-Добровольського, Г.М. Кржижановського, І.Г. Александрова, Г.Й. Графтіо, Л.Б. Красіна, В.Г. Шухова й інших дозволили закласти основи створення потужних ліній електропередачі високої напруги й об'єднаних енергосистем.
Сучасні лініії електропередач
- Введение
- ЧАСТЬ 1. Восстановительная нетрадиционная энергетика
- Раздел 1. Общие сведения о возобновляемых нетрадиционных источниках энергии
- Раздел 2. Источники возобновляемой нетрадиционной энергетики
- Раздел 3. Перспективы развития возобновляемой нетрадиционной энергетики
- ЧАСТЬ 2. Энергосбережение
- Раздел 1. История и мировой опыт энергосбережения
- 1.1. Энергия и развитие человечества
- 1.2. Функциональные подходы к проблеме энергоэффективности (из мирового опыта)
- 1.3. Некоторые специфические элементы политики энергосбережения, общие для разных стран
- 1.4. Направления деятельности развитых стран в сфере энергоэффективности
- 1.5. Проблема устойчивого развития
- Раздел 2. Энергосбережение в Украине
- Раздел 3. От энергосбережения к энергоэффективности
- Раздел 1. История и мировой опыт энергосбережения
- ЧАСТЬ 3. Электроэнергетика и охрана окружающей среды
- Раздел 1. История охраны окружающей среды
- Раздел 2. Влияние теплоэнергетики на окружающую среду
- Раздел 3. Атомная энергетика и окружающая среда
- Раздел 4. Влияние гидроэнергетических объектов на окружающую среду
- 4.1. Особенности взаимодействия гидроэнергетических объектов с окружающей средой
- 4.2. Факторы влияния гидроэнергетических объектов на окружающую среду
- 4.3. Экологические требования по охране окружающей среды в период строительства гидроэнергетических объектов
- 4.4. Экологические требования по охране окружающей среды при эксплуатации гидроэнергетических объектов
- 4.5. Мониторинг окружающей среды
- Раздел 5. Возобновляемая нетрадиционная энергетика и охрана окружающей среды
- Раздел 6. Экологические аспекты воздействия электрических полей линий электропередач сверхвысокого напряжения на окружающую среду
- ЧАСТЬ 4. Организационно-правовые и экономические аспекты функционирования энергетики
- Раздел 1. Энергетическая безопасность
- Раздел 2. Законодательство, регулирующее отношения в ТЭК
- 2.1. Современная система энергетического законодательства Украины и основные направления ее совершенствования
- 2.2. Правовое регулирование экологических проблем в атомной энергетике
- 2.3. Правовое регулирование отношений в области энергетики в ЕС
- 2.4. Договор к Энергетической хартии
- 2.5. Международные организации в области энергетики
- Раздел 3. Мировой опыт организации рынков электрической энергии
- Раздел 4. Модели организации рынков электроэнергии
- Раздел 5. Развитие рыночного реформирования электроэнергетики Украины
- Раздел 6. Современные автоматизированные системы контроля и учета энергоресурсов (АСКУЭ)
- ЧАСТЬ 5. Основные тенденции развития мировой энергетики
- Заключение
- Перечень сокращений
- Использованная литература
- Сведения об авторах